Також читайте новину кримськотатарською мовою.

Текст листа навів Центр прав людини ZMINA.

Читайте також: Що відомо про вирок в окупованому Криму журналісту Владиславу Єсипенку

Увечері 11 березня мене привезли в “управління Федеральної служби безпеки”, де я вперше побачив слідчого Власова та адвоката за призначенням Віолетту Синєглазову. Пухла дама з добрим обличчям сказала мені: “Якщо ти в усьому зізнаєшся, то зможеш поїхати додому не через шість, а через три роки”.

Слідчий Власов пообіцяв сприяння в продуктах, одязі та як головний аргумент – у можливості зателефонувати дружині на материку. Хоча в них, як він сказав, це не заведено. Я зрозумів, якщо не буде приватних і чесних адвокатів та зв’язку з материком, шансів у мене мало.

Пізніше, коли незалежні адвокати Еміль Курбедінов та Олексій Ладін увійшли в справу і я в “суді” повідомив про тортури, відмовився від своїх свідчень, вибитих під катуваннями, мене відвезли до підвалу в Сімферополі. Там вони розмірковували про те, що зі мною робити. Подумав: “Кінець тобі, Владе. Зараз тебе повісять на ґрати. У Кривому Розі твоїм ім’ям назвуть вулицю, а дітей твоїх прийматимуть у піонери”. Але пронесло.

Тут, у СІЗО, як у Королівстві кривих дзеркал. Ніщо так не показує потворну сутність окупаційної влади, як постійне наповнення камер фігурантами, які затримані за надумані злочини.

Дружина політв’язня, правозахисниця Катерина Єсипенко. ZMINA

Практично щодня в СІЗО – нові люди, яких заарештовують за підозрою в шпигунстві, підготовці терактів та поширенні пропаганди заборонених у Росії релігійних течій.

Бачив трьох хлопців, одному з яких на момент арешту виповнилося 18 років. Їм шиють справу як терористам. Нібито вони розвішували листівки з українською символікою, хотіли підірвати ринок у Сімферополі. Про що й говорити, якщо я спілкувався з хлопцем, а він абсолютно сліпий, ходить з паличкою, і його вважають керівником терористичного осередку в Криму (ймовірно, Владислав Єсипенко має на увазі політв’язня Олександра Сізікова. – Ред.).

Що сказати про мене? Після заяв про тортури мене фізично не чіпають. Намагаюся займатися спортом під час прогулянок у тюремному дворику. Нам дозволяють виходити на свіже повітря раз на день. Читаю пресу, надіслану з материкової України.

Вдячний величезній кількості людей і медіа, які борються за мене на волі й допомагають тут, у Криму. Дякую також ФСБ Росії, яка надала безпрецедентну можливість позаштатному журналісту “Радіо Свобода” не тільки стати спостерігачем у камері ізолятора на окупованій території Криму, але й спробувати на своїй шкурі їхні методи ведення слідства, від яких можна або збожеволіти, або віддати кінці. Мене це не зламало, але волосся, здається, посивіло.

Що відомо

• 10 березня 2021 року окупаційна ФСБ Росії затримала в Криму нібито українського "шпигуна" Владислава Єсипенко. Він виявився журналістом "Радіо Свобода". Йому інкримінують ч.1. ст. 223-1 Кримінального кодексу Росії (незаконні виготовлення, переробка або ремонт вогнепальної зброї, його основних частин (за винятком вогнепальної зброї обмеженого ураження), а так само незаконне виготовлення боєприпасів). 
• Головний редактор видання "Ґрати" Антон Наумлюк повідомив, що українського журналіста Єсипенка катували струмом.
• 18 серпня 2022 року Верховний суд Криму, підконтрольний Росії, пом’якшив йому вирок до п’яти років колонії загального режиму та штрафу 110 тисяч рублів.
• З початку повномасштабного російського вторгнення співробітники російської колонії у Криму перешкоджають комунікації з незаконно засудженим за нібито "зберігання та перевезення вибухового пристрою" журналістом Владиславом Єсипенком.

Читайте нас у Telegram