Також читайте статтю кримськотатарською мовою.

Суспільне Крим поспілкувалося із засновницею «Кримської перепічки» Оксаною Новіковою, яка розповіла про особливості закладу та неймовірне бажання відкрити українську пекарню на Кримському півострові.

Як окупація Криму в 2014 році вплинула на Ваше життя? 

Виїхали ми з Криму 14 березня 2014 року й одразу поїхали у Львів, де у мене були друзі та колеги, які радо зустріли мене та мою родину. Нас було 30 чи 40 людей, з дітьми. На той час ще не було зрозуміло, де окупанти можуть зупинитися, але, чесно кажучи, я очікувала, що повномасштабна війна розпочнеться раніше. Через якийсь час хтось залишився у Львові, хтось поїхав у інші міста, а хтось – вирішив повернутися в Крим. Залишившись у Львові, з 2015 року ми відкрили пекарні й протягом семи років ведемо бізнес тут. Спочатку це була одна кав’ярня, а тепер їх вже чотири. 

Джерело фото: Facebook/ Оксана Новікова

Як зародилася ідея відкрити «Кримську перепічку» у Львові?

Спочатку я не планувала займатися бізнесом, а тому з головою поринула в громадську роботу. Зокрема, в ГО «Кримська хвиля», яка допомагала переселенцям з Криму, а потім і з Донецька. Ми займалися, зокрема, гуманітарними напрямками – пошуком роботи та співпрацювали з Львівським соцзахистом. Ми також намагалися реформувати діюче законодавство й вплинути на рішення держави та місцевої влади. Одразу після Майдану на чиновників ще можна було вплинути, але згодом все повернулося на свої місця й тому було прийнято рішення – створювати бізнес. Сама організація «Кримська хвиля» працювала до середини 2015 року. На той час нагальні питання вже були закриті й більш фахово почав працювати «КримSOS» та інші організації. Насправді ж ми зіткнулися з багатьма нюансами, які потребували глибших знань та вмінь. Це також супроводжувалося певним нерозумінням грантодавців, які звикли працювати по звичним для них стандартам. Ті організації, які вже давно працюють, вони отримували якесь фінансування. Оскільки на той час мої гроші з бізнесу почали закінчуватися, а тому я не мала можливості далі фінансувати організацію, то було прийнято рішення, в результаті якого наші волонтери пішли працювати в «КримSOS», а я продовжила займатися своїми справами. Тож наразі «Кримська хвиля» не працює, але залишається зареєстрованою організацією. Ми почали працювати як підприємці і вже власні проєкти проводили на гроші, що були зароблені з пекарні. На той час родина сестри жила з нами і вона давно мріяла спробувати відкрити власну пекарню й тому умовила мене приєднатися до цієї ідеї. У мене вже був досвід бізнесу в Криму, адже я завжди була підприємцем та мала підприємство, яке на той час займалося кондитерською сировиною, що є дотичним бізнесом до сьогоднішньої моєї роботи. Тому ми вирішили спробувати. А вже 15 грудня 2015 року відкрилася наша перша пекарня «Кримська перепічка» у Львові.

Джерело фото: Facebook/ Оксана Новікова

Чи часто зустрічаєте кримчан у «Кримській перепічці»? 

Ми відкрилися у спальному районі Львова, де мешкало чимало кримчан. У мене в закладах працювало й досі працює багато переселенців з Криму. Була навіть кримськотатарська родина, де в сім’ї троє дітей. Працювали у нас люди з Ялти, Севастополя, Сімферополя… Після початку повномасштабного вторгнення пішла друга хвиля переселенців і наразі у нас працюють люди з Миколаєва, Херсону, Харкова, а також з Києва. Ми знаємо, що таке втратити дім, а тому з розумінням ставимося до різних ситуацій й готові допомогти. 

Як розпочався Ваш ранок 24 лютого 2022 року?

Ми достатньо відомі у Львові. Оскільки я займала активну громадську позицію, то журналісти іноземних видань почали приїжджати до нас ще з січня 2022 року. Оскільки 4 лютого 2022 року ми відкрили нову пекарню, то перший візит іноземних журналістів з американського радіо відбувся 10 лютого. Потім кожні 2-3 дні хтось приїжджав та питав про те, чи плануємо ми їхати далі та про наші плани та дії у разі повномасштабного вторгнення. Ми відповідали одразу, що бігати не збираємося, тому дуже сподіваємося, що країна захищатиметься, а ми будемо в цьому їй допомагати. Оскільки ми тільки відкрили пекарню, то там було значно більше місця для потужного виробництва хліба. Коли ми підписували договір з орендодавцем – ми одразу обговорили усі можливі варіанти розвитку подій. Я наголошувала ще у січні, що все досить очікувано та будуть певні складнощі, тому ми будемо пекти хліб для військових та відправляти його на фронт. Спочатку орендодавець не вірив, але згодом заявив, що я виявилася правою. У Львові ми були співорганізаторами акції «Ukrainians will resist», яка проходила з 14 по 18 лютого, де були також представники міжнародних ЗМІ, які завітали й до нас. 23 лютого ми записували концерт для Христини Михайліченко у Львівській національній філармонії. Тоді її молодша сестричка Саша сказала, що хоче повернутися в Ірпінь, а я пояснила, що краще залишитися поки тут. 24 лютого ми не прокинулися від вибухів, а дізналися все з новин. Щодо працівників «Кримської перепічки», то о шостій ранку вони вже були на роботі. Коли я намагалася доїхати до роботи, виявилося, що весь Львів стоїть у заторах, а тому доїхала вже ближче до дванадцятої дня. Я одразу поїхала по всіх пекарнях, щоб заспокоїти співробітників та прийняти загальне рішення щодо подальших дій. Вирішили, що будемо працювати, адже вже напекли хліб, а люди почали його масово купувати. Вони його потребували, а отже ми мусили виготовляти. 

Джерело фото: Facebook/ Оксана Новікова

Зрозуміло, що тортики ніхто не бажав, а тому ми пригощали людей, щоб підняти їм настрій. Перші дні ми просто випікали хліб та пиріжки. Через декілька днів вже військова частина вперше замовила у нас хліб. Тоді більшість заводів не працювали, бо персонал виїхав та не міг вийти на роботу. Розпочалася мобілізація й потрібно було годувати людей, тому ми підключилися й запропонували свою допомогу. Звичайно, що персонал пекарні постійно нервував, адже у когось родичі були в Києві, у когось - в Маріуполі… 

У нас зникло багато сировини. Деякі постачальники підняли суттєво ціни, а тому ми змушені були відмовитися від співробітництва. Ми навпаки знизили ціни, щоб люди могли собі легко придбати хлібний виріб. Потім прибували переселенці, яких також потрібно було годувати. А також нас продовжували відвідувати люди, які взагалі нікуди не поїхали та залишилися у Львові. 

До того ж ми продовжили проводити різноманітні акції та благодійні аукціони в «Кримській перепічці». 

Джерело фото: Facebook/ Оксана Новікова

Чи є в «Кримській перепічці» традиційна кримська випічка? 

У нас є традиційна кримська випічка, але не в дуже великій кількості. У нас немає суто кримськотатарської випічки, адже багато хто думає, що ті, хто виїхали з Криму, обов’язково кримські татари. Це не так. Ми адаптували трохи нашу випічку. У нас є традиційний кобете – це пиріг з м’ясом та картоплею. Іноді його роблять з курятиною, але тоді його випікають великим пирогом й зазвичай – кримські татари. Ми взяли традиційну рецептуру й коли ми тільки ввели в меню, його готували дівчата, які є представниками кримськотатарського народу. Ми часто робимо кобете, самсу з сиром, традиційні караїмські пиріжки, торти, зокрема, «Тавриду» та «Ай-Петрі». А також виготовляємо пиріжки з різними фруктовими начинками. Крім того у нас є «Соніна булочка», яка стала благодійною ініціативою, що виникла в пам’ять про дівчинку, яка прожила дуже коротке життя, але була настільки сонячною і сильною, що змогла змінити людей і зробити світ добріше. З того часу кошти від продажу «Соніної булочки» скеровуються виключно на проєкти для важкохворих дітей. До того ж ми продовжуємо допомагати військовим, які боронять нашу країну. Робили ми це й до 24 лютого, коли збирали гроші на додаткове обладнання для кримчан, які воювали з 2014 року.

Чи плануєте відкривати «Кримську перепічку» в деокупованому Криму?

Думки про повернення у Крим були ще до появи «Кримської перепічки» у Львові. Я завжди казала, що коли в Криму буде цікаво розвиватися, буде можливість працювати чесно й відкрито, умови будуть зручними для бізнесу, рівень корупції стане значно меншим й буде можливість інвестувати в країну з розумінням того, що ті інвестиції десь не зникнуть, то можна відкривати свою справу. Це моя Батьківщина, де народилася я та моя сім’я. Для мене важливо, щоб в Криму були зручні умови для роботи та інвестування та щоб там були хороші умови для конкурентоспроможності. Крим цього вартий. У мене давно є мрія, яка пов’язана з музикою та українською піаністкою Христиною Михайліченко. У Ялті є концертний зал «Ювілейний» і моя мрія – це модернізація залу з якісним звуком та крутим майданчиком, де можна буде робити якісні проєкти й фестивалі класичної і джазової музики. Там зможуть грати зірки як українські, так й іноземні та робити там крутезні речі, що стане певною візитівкою для Криму. 

Півострів не дуже великий, але він різноманітний історично, культурно та лікувально. А про «Кримську перепічку» в Криму ми сказали ще до повномасштабного вторгнення. Але після 24 лютого цей «заморожений» конфлікт «вийшов з берегів» і якщо його знову «законсервувати», то це призведе до загибелі цілої країни. А може й не тільки України. Тому ми мусимо боротися як мінімум до кордонів 1991 року. Крим повинен бути українським. Роботи там буде дуже багато. У нас у Львові з березня 2022 року на вулиці стоїть великий білборд, який ми передруковували вже багато разів. Тоді ще ми не мали тієї центрової точки, але вона і не є пекарнею, то просто кав’ярня. Ми писали, що наразі у нас є три пекарні у Львові, а четверта буде обов’язково у Ялті. Ми задекларували це, а тому вже рік як не відмовляємося від своїх слів. Ми реально плануємо працювати на українському півострові, а «Кримська перепічка» у звільненому Криму стане справжнім доказом того, що ми повернулися.

Джерело фото: Facebook/ Оксана Новікова

Читайте нас у Telegram