Поки у Представництві президента України в АР Крим обговорюють Концепцію перехідного правосуддя, Кабінет Міністрів України ще у грудні 2020 року виніс на профільні обговорення проєкт закону (ЗП) «Про засади державної політики перехідного періоду». Протягом півроку урядовий проєкт з’явився у стінах Верховної Ради України. Одразу після цього віцепрем'єр-міністр України – міністр з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України Олексій Резніков звернувся до Венеційської комісії для оцінки його відповідності стандартам Ради Європи.

20-21 вересня 2021 року експерти Комісії організували ряд зустрічей із представниками урядових та експертних кіл. 20 вересня 2021 року під час зустрічі експертів ВК з неурядовими організаціями пролунало багато критичних оцінок урядового ЗП – загалом його не підтримали. 

18 жовтня 2021 року Венеційська комісія оприлюднила свій висновок щодо відповідного ЗП. Загальний тон висновку позитивний. Попри критику, викладену на двадцяти трьох сторінках, експерти ВК не зупинились виключно на зауваженнях,  а й висловили міркування загального характеру про перехідне правосуддя, його моделі та міжнародні стандарти.

Читайте більше: Експерти ВК рекомендують змінити законопроєкт про перехідний період щодо Криму та Донбасу

Важливість закону про перехідне правосуддя

Цим законопроєктом уряд програмує політику деокупації, визначаючи основні параметри перехідного (конфліктного та пост-конфліктного) періоду. Певним чином, це унікальний законодавчий акт – його регулювання охоплює майбутній період. З-поміж принципових новел: 

• Кабмін не розмежовує деокупацію Криму та ОРДЛО (за задумом авторів, правові рамки деокупації обох територій мають бути подібними); 
• Визнається протиправна примусова паспортизація Російської Федерації громадян України (російські паспорти отримані відповідним чином не визнаються);
• Встановлюється заборона на встановлення зв’язків та взаємодію депутатів усіх рівнів України з органами окупаційної влади;
• Закріплюється виборча люстрація тощо. 

Декілька важливих моментів, окреслення яких важливе перед аналізом позицій Венеційської комісії

Український уряд, подавши ЗП про перехідне правосуддя, виступив світовим новатором. Такі закони ухвалюються після закінчення конфлікту або ж на стадії до його врегулювання. Багато параметрів, таких, як рівень люстрації, консолідації всіх чи окремих документів тощо, буде залежати від шляху деокупації (чи буде, наприклад, міжнародна угода між РФ та Україною і тд.). До того ж, особливістю проєкту стало і те, що це лише третя законодавча пропозиція, яку уряд дав на оцінку до ВК.

Комісія у своєму висновку приділила особливу увагу проблемам концептуального сприйняття інструментів перехідного правосуддя, запобіганню дії дискримінаційних положень, правам жертв конфлікту, амністії, консолідації та люстрації. 

Нереалістичним видається рекомендація Венеційської комісії щодо прямого залучення до діалогу навколо цього ЗП тих, хто мешкає на тимчасово окупованих територіях, оскільки виникає ряд питань, пов’язаних із безпекою тих, хто долучається з ТОТ. 

Інші принципові зауваження ВК

Переходячи до інших принципових зауважень, підкреслимо такі:

• На думку ВК, законопроєкт слугує радше рамковим актом, а за його ухваленням має слідувати прийняття інших законів та підзаконних актів;
• Комісія вважає, що одна з цілей закону полягає в наративізації минулого та транслюванні певних внутрішніх меседжів для української аудиторії. Таке позиціювання закону перетворює його на політичну програму, а не на нормативний акт.
• Проєкт закону погано структурований і потребує значного переналаштування: розмістити програмні цілі в преамбулі, а нормативну частину викласти в основній частині закону. Філософію закону з антиросійського експерти радять перенацілити на підхід, який виходитиме з прерогативи захисту жертв конфлікту.
• ВК визнає право України на власний розсуд тлумачити норми міжнародного права, але значення, обсяг та зміст міжнародно-правових зобов’язань не може бути змінений в односторонньому порядку (шляхом прийняття національного закону). Тому формулювання деяких міжнародно-правових термінів позбавлене сенсу в ЗП, оскільки їхнє визначення вже закріплено міжнародним правом.
• Критика з боку Венеційської комісії стосувалась також процедури консолідації документів та правової невизначеності, яку може погіршити закладена процедура.

Лейтмотив висновку прокладений у необхідності більш людиноцентричної політики перехідного періоду, аніж антиросійської. Таким чином, Комісія радше залишила двері для подальшого діалогу відкритими, ніж відкинула урядову візію перехідного правосуддя з порогу.