Як жителям окупованого Криму боротися з домашнім насильством. Розповідають експертки
Домашнє насильство (ДН) - це проблема, з якою стикається в Україні, на жаль, великий відсоток жінок, і, навіть, деякі чоловіки. За 9 місяців 2020 року в Україні на Національній гарячій лінії з попередження домашнього насильства нарахували більше 20 тисяч звернень. Однак, це тільки ті жінки, які наважилися звернутися по допомогу. Частина з тих, хто стикається систематично з різновидами домашнього насильства - ще й досі відмовчується, вважаючи, що їх не зрозуміють оточуючі. При цьому, якщо на підконтрольній Україні території, ще є прямий зв'язок з відповідними спеціальними службами, то в окупованому Криму люди, що потерпають від насильства вдома, взагалі дезорієнтовані куди звертатися та як боротися з проблемою, особливо в умовах пандемії коронавірусної інфекції.
Кореспонденти Суспільного Крим поспілкувалися з експертами в цьому питанні.
Директорка Національної гарячої лінії "Ла страда-Україна" Альона Кривуляк зазначила, що після того, як повністю всі українські оператори були заблоковані на окупованому півострові, телефонні звернення на гарячу лінію втратились. Люди стали звертатись в онлайн-режимі, і це мінімальна кількість звернень в порівнянні з доокупаційним періодом.
"Люди не розуміли до кого вони відносяться: чи то до РФ, чи то до України. Це дало таку стресову панічну ситуацію для людей і вони звертались просто за психологічною підтримкою", - зазначила Кривуляк.
З окупованого Криму на цій лінії у 2014 році зафіксували понад 1 % звернень - це приблизно 123 людини. Вже у 2020 році з півострова звернувся лише 0,1 % - приблизно 12 людей.
Джерело: Ла страда-Україна
За її словами, п'ять років тому люди дорівнювали ДН до конфліктних ситуацій. Наразі українці більш обізнані, тому можуть вже ідентифікувати насильство, хоч і не у всіх випадках.
"Якщо ми говоримо про Крим, який в принципі не підпадає сьогодні під українське законодавство, це ще більш важка проблема, тому що, по суті, в них немає центрів безкоштовної правової допомоги, в них немає спеціалізовних шелтерів для постраждалих від домашнього насильства”, - зауважила директорка Національної гарячої лінії "Ла страда-Україна".
Країна-окупант - Російська Федерація в 2019 році декриміналізувала ДН - кривдник в Росії за спричинене отримує тільки адміністративне покарання - штраф або виправні роботи. Таким чином, кримчани ще більше уразливі у випадках насильства вдома.
Кривуляк пояснила, що в такому разі робити:
"Звертаєшся до поліції. Приїжджає патруль, виносить, наприклад, терміновий заборонний припис в рамках якого твій кривдник вимушений покинути приміщення до 10 діб. В тебе є право на безкоштовного державного адвоката, який може відстоювати твої інтереси в суді. В тебе є можливість звернутись до притулків для постраждалих від ДН.
Якщо ми говоримо про той момент, коли Крим був українським, тоді були відповідні організації українські, які працювали в напрямку протидії домашньому насильству. В тому числі, у Криму був притулок для постраждалих від ДН.
Розкажіть про це людям, яким ви можете довіряти. Можливо, це будуть ваші сусіди, батьки, родичі, друзі - ті люди, які зможуть вас підтримати в критичній ситуації, до яких ви зможете втекти", - пояснила вона.
Період жорсткого карантину з березня по травень 2020 року
Ситуація стала значно проблематичнішою:
- зросла кількість онлайн-звернень.
"Оскільки кривдник 24 на 7 перебував в одному приміщенні, під одним дахом з постраждалою і, звичайно, що телефонувати, консультуватись було фізично неможливо", - інформує директорка "Ла страда-Україна".
- Майже всі шелтери вимагали довідки про відсутність коронавірусу, яку просто так отримати було неможливо на той момент.
- Багато українських дільничих відмахувались від випадків ДН, прикриваючись тим, що "ходити до дому наразі заборонено правилами, які прописані в Україні".
Кримська психологиня Арзи Мамбетова пояснила, що домашнє насильство - це всі протиправні дії які здійснюють люди в рамках однієї сім'ї.
За її словами, буває фізичне, психологічне, економічне та сексуальне насильство.
"Якщо на даний момент у вас немає бажання, ви не готові до цього, ви фізично себе погано почуваєте або, взагалі, вас цей партнер більше не цікавить - ви в праві відмовити, і будь-які дії проти вас - це насильство.
Економічне насильство це все що пов'язано з обмеженням коштів контролем засобів всілякими маніпуляціями. Наприклад, вона купила собі куртку, він їй дзвонить і каже: "Куртка дорога, піди і поверни", при всьому при тому, що вони заробляють дуже великі гроші.
З приводу психологічного насильства - це будь-які приниження, знецінення, особливо загальні на публіці та й вдома", - поділилась психологиня.
Також вона додала, звертаючись до телефону довіри - не повідомляйте ніяких про себе даних, просто розмовляйте з людиною. Як вважає психологиня, можливо, це буде першим кроком, щоб змінити своє життя.
Правозахисниця, виконавча директорка Центру Громадянських Свобод Олександра Романцова зазначила, що є різні міри покарання для кривдників в Україні, в залежності від складності насилля: від штрафу та заборони наближатися або знаходитися в житлі з жертвою до 6 років позбавлення волі.
"Якщо ви звернетесь у поліцію і скажете: "Я хочу звернутись до суду, але в мене немає адвоката", то вам власне її номер нададуть, вона координується міністерством юстиції і безпосередньо є безкоштовною для всіх громадян", - розповіла правозахисниця.
За даними міністерства соціальної політики України, 23 тисячі людей, які стали жертвами ДН в Україні - наразі знаходяться у процедурах підтримки.
Якщо ви потерпаєте від домашнього насильства, телефонуйте безкоштовно для мобільних телефонів за номером - 116 123 або безкоштовно зі стаціонарних та мобільних телефонів - 0 800 500 335.
Національна гаряча лінія з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та ґендерної дискримінаці працює з 1997 року. З 2013 року — отримала статус Національної, а з 2017 року функціонує за єдиним гармонізованим загальноєвропейським номером з надання психологічної допомоги 116 123. ГО «Ла Страда-Україна» є центром надання та стандартизації послуг телефонного консультування для постраждалих від ґендерно зумовленого насильства, зокрема домашнього, торгівлі людьми.