Леонід Макарович, Ви заявили в етері телеканалу «Україна», що у разі, якщо РФ не йтиме на врегулювання конфлікту з Україною по Донбасу, український уряд прагнутиме відключення Росії від банківської системи SWIFT. Розкажіть, будь ласка, детальніше про це.

Ми відчули вже більш, ніж за 6 років і зараз відчуваємо особливо, що Росія хоче вирішити питання на Донбасі тільки шляхом сили або ж застосувати такі кроки по відношенню до України, щоб Україна погодилась на здачу своїх національних стратегічних інтересів. Ми в цьому вже переконалися остаточно. Я кажу вам, як голова делегації, ми це бачимо, і так вічно продовжуватися не може. І я вважаю, як голова делегації, що наступного року ми маємо підвести підсумки, може це буде зроблено на рівні Нормандського формату, коли він відбудеться. І прийняти рішення: буде Росія виконувати норми міжнародного права, чи не буде? Чи підуть вони з Донбасу, вони, найманці ті, незаконні збройні формування? Чи будуть зроблені речі, щоб почати практично здійснювати перетворювання на цій землі, українській землі. Якщо ні, то я повторюю, ми мусимо шукати інші форми впливу і такою формою впливу, як я гадаю, може бути і система міжнародних розрахунків.

А чи ведуться вже з цього питання переговори?

Переговори не ведуться, я сказав, що це може бути, я не сказав, що це є. Україна може і буде, на мою думку, повинна звертатися до тих країн, з якими товаришує, щоб це застосувати як один із важливих впливів на агресора, тому що факт агресії вже доведений.

Цікава Ваша думка стосовно Кримської платформи. Чи будуть подібні заяви, а краще – дії України по поверненню Автономної Республіки Крим?

Я хочу сказати, що дії обов’язково будуть, але це питання настільки масштабне, настільки важливе для України і для глобального розуміння ситуації в світі потрібен час, аби випрацювати позицію України в деталях, покрокові, стратегічні, європейського та світового масштабу, згідно норм міжнародного права, тобто це має бути комплексною програмою: як нам потрібно буде діяти? Такої програми ще немає. Йде напрацювання наших, поки що, пропозицій. А коли це буде зведено в один такий програмний документ? Це, мабуть буде пізніше, ми не можемо паралельно задіяти, ми можемо паралельно працювати над програмою, а задіяти паралельно Донбас і Крим – це дуже складно для України. Тому, нам потрібно розробити прорив в Донбасі. Якщо ми зробимо прорив в Донбасі, це буде означати, що відкрилась дорога і до наших дій на кримський процес, на кримському майданчику.

А в чому саме Ви бачите складність спільної роботи по Криму та Донбасу?

Різниця в тому, що Росія не визнала ОРДЛО або проголошені республіки Донецькою й Луганською, як такі. Не визнала, навіть Росія. Тобто вони, як заявляє Президент Путін – є територією України. Що стосується Криму, то він, згідно російському законодавству, російською Конституцією, введений вже в систему федерального устрою Росії. Введений. І звичайно ж, тут вже діють інші міжнародні правила, міжнародні норми, ми повинні визначити, як ставляться до цього провідні країни – Сполучені Штати, Великобританія, Франція, Німеччина та інші країни. Тобто, це буде дія спільна, а не тільки українська. Українська дія полягає в тому, що ми маємо напрацювати програмний документ для вирішення цього питання.

Як український істеблішмент ставиться до бажання кримських татар створити автономію у складі України?

За часів Порошенка я був членом Конституційної комісії, створеної Президентом для напрацювання конституційних змін. Я сам, особисто, не тільки спостерігав, а й чув і брав участь в позиціях, тлумаченні про те, що кримська автономія має бути національною, а не територіальною. Що основою цієї національної автономії повинно бути корінне кримськотатарське населення. Тобто, я хочу сказати, що в цілому ставлення позитивне. Але нажаль, політична еліта України живе подвійними стандартами, навіть переважна більшість, без перебільшення. Говорить одне, думає – інше, а робить – третє. І всі свої висловлювання або пропозиції вимірює одним: чи відповідає це інтересам політичної сили, як має взяти реванш і прийти до влади. Саме це є основним виміром, а не стратегічні та національні інтереси української держави. Такі позиції є в кожній державі, наприклад в Польщі є? Є. Але в Польщі ніколи не ставиться питання: Польща буде керуватись інтересами Кремля, інтересам України чи інтересами поляків? Всі скажуть: поляків! А коли в нас, у Верховній Раді є фракція, яка їздить за порадами до Кремля, є інші фракції – не знаю куди вони їздять. Оце головне: думки, позиції, дискусії – це прекрасно, але дискусії навколо стратегічних інтересів України!