Як ви себе морально налаштовуєте на боротьбу на Олімпіаді?

-  У кожного спортсмена є свої “фішки” того, як побороти хвилювання, як не зламатися. Персонально я намагаюся викладатися на повну, намагаюся тренуватися так, як тренувався на всі свої попередні чемпіонати, тобто виходячи із власного досвіду, і за самопочуттям, зараз я готовий, впевнений у власних силах, і відчуття хвилювання поки що не маю.

Ви перший кримський татарин, який їде вдруге представляти Україну на Олімпійських іграх. Що відчуваєте?

- Це велика честь для мене, представляти свій народ на міжнародній арені, зокрема на Олімпійських іграх. Я гадаю, в мене все вийде, і принесу велику радість своєму народу, рідним та всім тим, хто в мене вірить.

Ви на Олімпіаді не вперше, які висновки зробили для себе, як проаналізували свою боротьбу? 

- Дуже чітко видно ті моменти, особливо в плані підготовки тоді та зараз. Я вважаю, це все досвід.

Джерело: Суспільне Крим

Ленуре розкажіть, як проходить ваш день на базі Олімпійського резерву?

- На 8 ранку в нас  шикування і вже за самопочуттям чи зарядка, чи прогулянка, коли як. Основні тренувальні процеси розпочинаються об 11. Ось наприклад, об 11 ранку може бути “килим” (Тренування на килимі - ред.), а ввечері вже буде загальне фізичне тренування на годину-півтори або навпаки - вже до 11 я пробіг приблизно кілометрів 5-6, а далі в мене йде за програмою відтискання, підтягування на перекладині. Приблизно ось такий розпорядок мого дня.

Чи відрізняється цей графік тренувань від того, який в Криму?

- Тренувальні процеси різняться по тій причині, що вдома залишається домашній режим, а от вже основне навантаження отримую на зборах. Вдома я підтримую себе у формі, приблизно також маю два тренування вдень, пробіжку або зарядку. Безумовно, буває і три тренування - це тоді, коли маємо великі періоди відпочинку між загальними зборами. А в Криму я можу зробити загальнофізичні тренування, там і гори, і море, пробіжки, а в спортзалі на килимі ми постійно з хлопцями проводимо спаринги. Загалом, ми не зупиняємося, працюємо, специфіка тренувань інша.

Скільки часу ви займаєтеся греко-римською боротьбою?

- Боротьбою я займаюся із 6 років. До спортзалу мене привів старший брат, та і батько постійно казав, щоб я йшов у спорт,  щоб мати хорошу форму, міцне здоров’я. Спорт виховує тебе як людину. Брат, він займався всього 4 роки, далі пішов служити в армію, в спорт так і не повернувся, а от мене затягло. Спорт для мене це не хобі, це моя робота, яка вимагає щоденних зусиль. Мені це подобається.

Джерело: Суспільне Крим

- Мені зараз 31, тобто вже 25 років я у спорті. За весь цей час всього три роки було так, що я не виїжджав на міжнародні арени, але це не стало причиною покидати спорт та не тренуватися. Навпаки, я займався інтенсивно вдома. Я б шкодував усе життя, що покинув спорт, я б думав постійно “а що було б якби я…”. В цей час я зустрів свою майбутню дружину. Зараз маю сина та доньку.  З 2018 року мав стрибок в кар’єрі, саме тоді я здобув бронзу на Чемпіонаті світу,  далі були інші досягнення, і думки про те, щоб залишити професійний спорт - відійшли на задній план. Я взагалі вважаю, що всі ті, хто займаються стільки часом спортом професійно, не думають його покидати, адже вони живуть цим, і надалі продовжують займатися.

Чи хотіли б ви, щоб ваш син йшов вашим шляхом та став борцем? 

- Найважливіше для мене це те, щоб син знайшов свій шлях в житті та займався тим, що подобається, що до душі. Звісно, хотілося б, щоб він продовжив та перейняв мої навички і займався греко-римською боротьбою, але що буде до душі, то і буде найкращий його вибір для мене.

Наскільки важлива для вас підтримка родини? 

- Сім’я хоч і в Криму, але вона завжди перебуває поряд, як частинка, і допомагає в складних моментах, на серйозних стартах. Вони підтримують мене. Я завжди маю при собі їхні фотографії, ми кожного дня підтримуємо зв’язок. Як оберіг для мене є спогади, особливо тоді, коли довго перебуваю в роз’їздах, сумую за ними, починаю згадувати проведені дні разом.

Джерело: Суспільне Крим

Хто для вас тренер, його роль у вашому житті?

- Ісмет Салієв - це мій найперший тренер, він мені як батько. Він завжди знає, що сказати, як підбадьорити. Його найкраща риса характеру - наполегливість! Бувають моменти, коли мені дуже складно, коли я думаю, що все, я не зможу, не витримую, то завжди є тренер, який підкаже, що і як слід зробити,  він  допоможе. Завжди каже: “Я знаю, ти маєш ще 10-15% енергії. Цього достатньо, щоб зробити переможний ривок”.

Розвиток греко-римської боротьби в Україні, як він змінився за останні 5 років?

-  Можу відповісти так, з кожним роком, з кожною епохою як розвиток боротьби, так і інших видів спорту, він, безумовно, присутній, і це дуже мене тішить. Створюється значна конкуренція серед спортсменів, що дозволяє завжди тримати себе в тонусі, не давати слабинки. Я б додав, що на сьогодні спорт користується не-аби-якою популярністю, навіть греко-римська боротьба - я по собі бачу, що її розвиток та рівень все кращий і кращий.

Джерело: Суспільне Крим

Після окупації кримського півострова, чи отримували ви пропозиції від окупантів виступати за Росію? Чи є серед друзів ті, які підтримали такі пропозиції?

- Ні, не отримував, тому що я так і продовжив виступати за Україну. Адже на той час моя спортивна кар’єра по суті, закінчувалася. Тоді переді мною стояв вибір: продовжувати чи покидати спорт. Додам, що з 2002 року я як увійшов до Української збірної, так і продовжую в ній бути.

Серед друзів є такі, хто виступає за Росію, але я нічого не можу сказати про це, ми як спілкувалися, так і спілкуємося, я не хочу змішувати спорт з політикою. Спорт - це одна велика нація, якщо ти спортсмен, то ти ним і залишаєшся. Це мій вибір, і вибір кожного. Засуджувати я нікого не збираюся. 

Чи допомагаєте ви фінансово розвивати греко-римську боротьбу в Криму?

- Я допомагаю, коли є можливість, своїм братам, друзям, адже ми постійно всі разом їздимо, і на це також потрібні фінанси, наприклад, на виїзди. Ось тренер особисто допомагає, коли стається якась фінансова проблема. Я як старший брат можу допомогти, щоби вони спокійно займалися та не відчували проблем, тому що завжди настає такий період, коли починаєш замислюватися, чи продовжувати тобі спортивну кар’єру, чи покидати спорт і займатися чимось іншим.

Що плануєте робити по завершенню своєї кар’єри? Можливо, це буде тренерська діяльність?

- Я спортсмен віковий, але зараз щось думати про майбутнє - не хочу. Не люблю загадувати на перед. Безумовно, 100% у планах - стати на шлях тренерства, щоб передати свій досвід молоді, підростаючому поколінню, та коли це станеться - не знаю, гадаю молодь сама мені підкаже.

Джерело: Суспільне Крим