Цьогоріч у заходах візьме участь рекордна кількість людей та техніки: понад 30 держав направили на навчання 5 тисяч військовослужбовців, 32 кораблі, 40 літальних апаратів, а також 18 загонів спеціального призначення і водолазних груп.

У переддень масштабних військових навчань у Чорному морі трапився інцидент, який вкотре засвідчив напружену ситуацію в регіоні. Після "попереджувального обстрілу" російськими військами британського есмінця Defender увесь світ постав перед питанням, як далеко готова зайти Росія, аби не допустити НАТО до "своїх" берегів.

Суспільне проаналізувало головні виклики, що стоять перед Північноатлантичним альянсом у чорноморському регіоні та яке місце у західній безпековій стратегії посідає Україна.

Рекордні навчання Sea Breeze

Цьогорічні військово-морські навчання Sea Breeze стануть рекордними за масштабами маневрів та кількістю учасників – до українських берегів прибули понад 5 тисяч військових з 32 країн світу. Експерти переконані, що масштаби навчань свідчать про підвищену увагу НАТО до чорноморського регіону та безпекових викликів у ньому.

«Велике значення для НАТО має демонстрація того, що Чорне море не є внутрішнім морем Росії, як вона намагається довести. Все ж, враховуючи протяжність берегової лінії та потужність флотів, це – море країн НАТО. Дана теза буде підтверджуватися зокрема й зростанням масштабу навчань», – розповів Суспільному експерт з міжнародної безпекової політики Олексій Їжак.

Джерело: US Navy. Учасники міжнародних навчань Sea Breeze. Інфографіка

Не варто виключати того, що через пандемію COVID-19 останні два роки активність НАТО в ініціативах у чорноморському регіоні була дещо нижчою, а тому зараз, коли світ адаптувався до коронавірусних реалій, Альянс прагне дещо надолужити.

«Основна частина навчань Sea Breeze пройде відповідно до планів НАТО, затверджених ще у 2019 році. І саме кораблі НАТО становлять основу складу навчань. Минулого року присутність НАТО на навчаннях дещо зменшилася, але за цей час до реалій пандемії пристосувалися, і зростання масштабу навчань цілком можна пояснити розвитком стратегії НАТО та бажанням Альянсу компенсувати свою доволі низьку присутність попереднього року», – зауважив головний консультант Національного інституту стратегічних досліджень Микола Бєлєсков.

Чого чекати від РФ

Підвищена активність НАТО в Чорному морі на час навчань Sea Breeze не може не привернути увагу росіян, яким ці навчання мають нагадати про статус Чорного моря. І, як показав інцидент із британським есмінцем, який сили РФ начебто зустріли попереджувальним вогнем у прибережних водах Криму, Росія готова до ескалації та подальших провокацій.

«Поява британського есмінця біля берегів Криму стала наслідком переплетіння британських та натівських планів, намаганням нагадати про свою присутність та статус Криму. І завдання росіян – не допустити повторення подібного заходу кораблів НАТО у “свої” води. Звісно, вони розуміли всі ризики від відкриття вогню по кораблях НАТО, і тому стрималися. Але, судячи з усього, все було далеко не так спокійно, як розраховували британці. Питання полягає у тому, чи будуть повторюватися подібні інциденти в майбутньому. Британцям вдалося, але і росіяни показали готовність реагувати. Більш того, варто очікувати провокацій під час навчань. Для прикладу, росіяни можуть зайти кораблями у закриту зону, як це робили у 2019 році, адже почувають себе доволі впевнено», – вважає Микола Бєлєсков.

 Джерело: royalnavy.mod.uk. Британський есмінець HMS Defender

Будь-яка активність НАТО в Чорному морі разом із безпековими перевагами також означає для України й певні ризики. Адже, враховуючи любов росіян до провокацій та значну перевагу над морськими силами України, після відходу кораблів НАТО з акваторії Чорного моря Росія спробує «відігратися».

«Ризики того, що росіяни спробують пізніше надолужити репутаційні втрати та влаштувати провокації проти України, дійсно є. Але іншого шляху відновлення контролю над анексованими акваторіями, ніж через демонстрації та декларацію прав, не існує. Дійсно, варто “не перегинати палицю” і не робити реакцію Росії непрогнозованою, але демонстративні кроки, демонстрація військово-морської присутності є дуже важливими. Більша наполегливість – єдиний шлях до зміни політики РФ», – наголосив Олексій Їжак.

Київ у безпековій політиці чорноморського регіону

Важливим питанням для України залишається те, яка роль відведена нашій державі у безпековій стратегії НАТО в Чорному морі – пасивного спостерігача чи активного гравця. Адже від агресивних дій РФ Україна страждає найбільше.

«До окупації Криму Чорне море було територією миру та співробітництва. Але після цей регіон став ареною конфронтації. І НАТО реагує на дану ситуацію. Чи оптимальне це реагування – питання відкрите, напевно, є моменти, які варто покращувати. Україна є державою, чия безпека найбільше страждає від окупації Криму, але ми не можемо фокусуватися виключно на Чорному морі. Тому ми як чорноморська держава виступаємо за зростання присутності НАТО і в міру зусиль співпрацюємо з партнерами», – зауважив Бєлєсков.

 Джерело: Інформаційне агентство Міністерства оборони України. Катер морської охорони. ВМС України

Експерти висловлюють думку, що активність НАТО в Чорноморському регіоні зростатиме, а отже, збільшуватиметься роль України як стабільного партнера для Альянсу.

«Формально Чорноморська стратегія НАТО досі не сформована. Були очікування, що подібний документ буде сформований на червневому саміті НАТО, але цього не сталося. Втім, безпекова стратегія розробляється, і те, що ми зараз бачимо – це частина цієї стратегії. Ми можемо говорити про те, що НАТО декларуватиме свої права у Чорному морі все більш наполегливо», – зазначив Їжак.

Турецька карта

Позиція НАТО в Чорному морі залежить від політичної волі Туреччини, яка не лише відстоює позицію, що чорноморські справи мають вирішуватися "чорноморськими державами" – без військово-морських гегемонів, але й володіє найбільшим флотом у регіоні. І хоча Туреччина є повноцінним членом НАТО, особливої активності в підтримці ініціатив НАТО в Чорному морі вона не демонструє.

«З точки зору присутності флоту Чорне море не є головною світовою акваторією, але через контроль проток Туреччина дуже впливає на присутність в регіоні кораблів інших держав. Крім того, Туреччина розглядає можливість перегляду міжнародної конвенції, яка регулює прохід кораблів чорноморськими протоками, і це становить значну невизначеність для інших країн НАТО», – пояснив Олексій Їжак.
 
Протока Босфор, Стамбул

Анкара не демонструє намірів "вставляти палиці в колеса" американцям та британцям, але поширений в Україні міф про Туреччину як основну противагу Росії в регіоні залишається далеким від реальності.

"Основним нюансом є те, що Туреччина доволі стримана у протидії Росії у Чорному морі, ніж інші держави НАТО. Так, вона не блокує прохід натівських кораблів, але наразі не можна сказати, що вона буде ключовою у протидії РФ. На відміну від України та Румунії, Туреччина не відчуває загрози від Росії і значно більше зосереджена на Середземному морі. Анкара не блокує ініціативи та не заважає проходу кораблів НАТО, але залишається вірна позиції, що чорноморські держави мають самостійно розв'язувати проблеми регіону", – пояснив Микола Бєлєсков.