«Наслідки одного дня». Діти кримських політв’язнів до і після арешту батька

Олександра Сурган
·
11:12, 01 червня
«Наслідки одного дня». Діти кримських політв’язнів до і після арешту батька
Джерело фото: Суспільне Крим

1 червня світ визначає день захисту дітей. З початку систематичних обшуків в окупованому Криму з боку російської влади, на півострові без батьків залишилася 191 дитина. Близько двох сотень дітей потребують захисту прямо зараз. Кримська татарка, дружина ув’язненого фігуранта другої бахчисарайської «справи Хізб ут-Тахрір», Муміне Салієва є координаторкою громадянської ініціативи «Кримське дитинство». Ініціатива сформувалась у 2018 році, втім робота з дітьми, які залишилися без батька розпочалась із перших арештів на півострові.

Редакція Суспільного Крим поспілкувалась із Муміне про те, як вплинув арешт батька на психіку дітей. Це реальні історії про те, що переживають найменші та найвразливіші свідки арештів в Криму.

«Дівчата були, немов завмерлі статуї»

Дитячі травми тягнуться з початку арештів на півострові. Розпочинаючи з Севастопольської «справи Хізб ут-Тахрір», діти фігурантів цієї «справи», відчували на собі психологічні наслідки через арешти батьків. Наприклад, із доньками одного з арештованих по цій справі, а, пізніше, засудженого до 15 років колонії суворого режиму, Руслана Зейтулаєва, довгий час працював психолог. Поява російських силовиків у їхньому будинку та арешт батька завершилися для дітей тим, що вони просто закрилися в собі і відмовлялися спілкуватися з людьми.

«Вони припинили контактувати, припинили спілкуватися. В них з’явився ніби свій якийсь особистий світ. Пройшли навіть не місяці, а роки, щоб їх адаптувати в абсолютно нові умови: коли батька немає вдома, а мами майже немає вдома, тому що вона постійно бігає містом і збирає документи, відвідує адвокатів, розбирається з передачами. На щастя, зараз, дівчат вдалося вивести з цього стану. Наприклад, в ситуації зі старшою донькою арештованого правозахисника Сервера Мустафаєва, Джеміле, вона, стала боятися залишатися сама в кімнаті. В неї починається панічний стан, коли дівчинка бачить людей у камуфляжі», - зазначила Муміне Салієва.

Муміне розповідає, що після обшуків, у липні 2020 року, три доньки релігійного діяча Ісмета Ібрагімова, злякалися російських силовиків.

«Ці доньки, в момент обшуку, коли побачили силовиків із зброєю, вони зблідли і, зі слів їхньої мами, секунд тридцять вони стояли, немов, завмерлі статуї. Після цього, дівчата набули певних проблем зі здоров’ям. У медичних висновках прописано те, що всі набуті проблеми зі здоров’ям мають психологічний характер, через пережитий стрес", - сказала вона.   


Родина Зейтулаєвих

«Хлопці конструюють тюрми з «Lego»

Діти політв’язнів Еміля Джемаденова, фігуранта першої Сімферопольської «справи Хізб ут-Тахрір», та сини Сервера Мустафаєва, фігуранта другої Бахчисарайської «справи Хізб ут-Тахрір» під час дитячих ігор постійно розіграють сценку обшуків або арештів своїх батьків.

«Сини Сервера Мустафаєва, наприклад, постійно з конструктора «Lego» конструюють тюрми, з яких вони у грі визволяють свого батька. А сини Еміля Джемаденова себе замикають у кімнаті або в будь-якій іншій споруді і говорять, що вони – за ґратами, як батько. Що стосується дітей, які живуть у Строганівці (селище Сімферопольського району – ред.), їхні мами розповідають, що як тільки вони залишають дітей без пильного нагляду, дати їм можливість пограти у щось своє, перше у що вони грають, це в те, як силовики вриваються у будинок», – коментує Салієва.

Координаторка «Кримського дитинства», розділяє на три умовних аспекти наслідки пережитих дітьми подій, після яких їхніх батьків арештували "співробітники ФСБ":

  • Це - набутий стрес, що проявляється у різних формах, наприклад у формах неконтрольованого плачу, порушення сну, замкненість і закритість від суспільства, частий страх.
  • Це невластива для дітей поведінка: роздратованість, ігри у невластивих дітям формах, малювання ґрат і тюрем тощо.
  • І третій аспект: медичні розлади після набутого стресу.

Деякі з дітей політв’язнів набули такі захворювання, як хронічний енурез, постійне підвищення температури тіла, аутоімунні захворювання, посилення симптомів захворювань, які були встановлені в дітей до цього (з етичних міркувань, редакція не називає імен дітей, які мають захворювання – ред.)


Родина Мустафаєвих

«Вони бояться, що заберуть ще й маму»

Сама Муміне виховує чотирьох дітей: трьох доньок і сина. Її чоловік, Сейран Салієв був заарештований в жовтні 2017 року. Жінка розповідає, що з початком перших обшуків, вона з чоловіком, завжди готувала дітей до того, що й у їхній родині може статися арешт. Муміне брала дітей із собою у гості до інших дітей ув’язнених, показувала фрагменти хронік обшуків, що проводили силовики раніше. За її словами, що діти достатньо спокійно сприйняли той ранок, коли слідчий зачитав постанову на арешт Сейрана. Але до того, що відбувалося після обшуку і через деякий час відсутності батька, неможливо підготувати жодну дитину, вважає Муміне.

 «Відбиток того дня сказався на здоров’ї моєї дитини. Коли ми почали розбирати причини її поганого стану, психолог пояснила мені, що тоді при обшуку її сильно вдарили силовики. Я не кажу, що це відбувалося навмисно. Просто коли вони увірвалися до нас у вузькі двері, вона стояла одразу за Сейраном, якого вони й прийшли арештовувати і доньку просто силовою хвилею знесло. І от вся ця ситуація дуже сильно вплинула на доньку. Моя дитина, після арешту батька, дуже боїться того, що подібний день настане знову. І наступного разу вже прийдуть за мною», - зауважила вона.

Коли Муміне описує свій початок дня, то посміхається і зазначає, що, зазвичай, ранок починається не з кави.

«В мене ранок починається з термінових дзвінків, когось потрібно записати на УЗД, комусь допомогти з навчальними питаннями, подумати про навчальні заклади. Якщо постає питання більш серйозних проблем зі здоров’ям, значить ми знаходимо потрібні контакти і оперативно пропрацьовуємо це питання. Зараз кінець навчального року і я підбиваю статистику, скільки в нас відмінників. Ми розписуємо здібності і можливості кожної дитини окремо, щоб у подальшому, допомогти мамам підібрати навчальні заклади, щоб не загубити момент, коли б дітям захотілося розвивати якісь свої творчі здібності, тощо. І от у всій цій роботі наш народ завжди поруч. Сказати про те, що ці діти кинуті на призволяще, безумовно, не можна. Люди допомагають і реагують на будь-яку проблему дуже швидко», - поінформувала Салієва.