“Довічна заборона на в’їзд до Криму для мене нічого не означає”. Інтерв'ю з політв'язнем Олексієм Чирнієм

Сорока Ірина
·
19:29, 21 травня
“Довічна заборона на в’їзд до Криму для мене нічого не означає”. Інтерв'ю з політв'язнем Олексієм Чирнієм
Джерело фото: Суспільне Крим

Про умови перебування за ґратами та плани на майбутнє в своєму першому інтерв’ю після звільнення для Суспільне Крим розповів політв’язень Кремля (2014- 2021 рр) Олексій Чирній.

День звільнення. Як він минув?  

— Зараз почуваю себе більш-менш добре. День звільнення (7 травня 2021 року— ред.) розпочався із збирання речей, дивився, що потрібно забрати, що можна зилишити хлопцям. Потім, за тюремною традицією, того хто звільняється проводжають чаюванням. Далі була бухгалтерія, квиток звільнення. 

Вийшовши із приміщення СІЗО, дуже здивувався, адже побачив батька, був приємно здивований. Я не очікував, що він приїде, адже за матір знав, а от що батько буде, ні.  На жаль, не дали достатньо часу поспілкуватися, але і в цей час вони змогли передати мені документи та якісь там речі. Дуже швидко посадили мене до авто. Одне добре, що це етапування було в один бік, не було ніяких доріг до інших СІЗО. Везли мене дуже швидко, десь під 150, певно, поспішали здихатися від мене якнайшвидше.

Приїхавши до кордону, мені вручили документ про “Довічну заборону в’їзду на територію РФ”, хоча до того в мене була заборона на 10 років в’їзду.  Нині цією справою займається адвокат. Також будемо звертатися до ЄСПЛ  із зверненням про порушення прав людини РФ. Ще все попереду.

Був драматичний момент, коли отримавши всі папери на руки, забравши одяг, я йшов до кордону сам, без супроводу конвою та консула.

Читайте також: 7 травня Росія відпустила українського політв'язня Чирнія після семи років колонії

Що ви відчули отримавши лист із забороною на довічну заборону в'їзду до Криму?

—  Ось цей документ —  це "собача грамота", для мене вона нічого не означає. Як цивільна особа, я не збираюся туди їхати, але коли поїду, то не як цивільна особа. Можливо не скоро, але точно збираюся.  По своїм горам, по своєму лісу я скучив, але не по людях, які там мешкають. 

Чи плануєте оскаржувати це рішення в ЄСПЛ?

— Ми вже розмовляли про це з адвокатом, наміри оскаржувати маю. Про це планую спілкуватися із представниками ООН. Моїм адвокатом буде в цій справі, а також в оскарженні протиправних дій щодо мене російською владою — Роман Мартиновський. 

Чи є в планах відвідати Крим?

— Плани відвідати Крим є, незважаючи ні нащо.


Джерело: Суспільне Крим

Неприйняття окупаційної влади. Рух спротиву

2014 рік, окупація Криму, ви не підтримували приєднання до складу Російської Федерації. Що вирішили робити, як діяли?

— Я мав знайомих, які займалися чорною археологією, і робили такі речі (вибухівки, петарди —  ред.) для розваги, тому і звернувся до них, а вони в свою чергу до ФСБ. От такі друзі, з деякими 10 років “їли з одного казана”, а тут несподіванка така, неприємна.   

Скільчи часу тривала підготовка? 

— Рух спротиву —  не теракти, наголошу, терактами називали мої дії російські ЗМІ. Підготовка акції спротиву готувалася трохи менше місяця. Для реалізації використовував власні збереження, просив у батьків, вони звісно не знали для чого.

Затримання. Як все сталося?

— Затримання відбулося в ніч з 8-го на 9-те травня 2014-го. Вийшов забирати зі схрону бомбу, яку заховав ще раніше Пирогов.  Відбувалося все дуже швидко. Був здивований, це м'яко кажучи, тому що про це ніхто не знав зовсім, принаймні я так вважав.

Спочатку вважав себе винним, думав, що десь проколовся сам, багато про це розмовляв, розповідав знайомим.

Олександр Пирогов - студент-хімік, двічі засуджений. Ви знали про його кримінальне минуле, вас нічого не насторожило?

—  Про його минуле я знав, але тоді це мене не насторожувало, тому що тоді я думав, що він “своя людина”, він не зрадить, просто не зможе. Помилявся.

Чи одразу зрозуміли, хто вас зрадив?

—  Ні, спочатку дізнався за Пирогова, про всіх інших вже під час спілкування із ФСБ. Тоді і стало зрозуміло, що витік інформації був дуже великий.

Остаточно зрозумів все, коли читав справу, що мої “друзі-однодумці” йшли у справі не як співучасники, а як свідки: це Олег Клімчук, Кироло Макаров, Андрій Добровенко та Леонід Агапеєв. 

Скільки часу тривав допит та хто його здійснював?

—  Допит тривав трохи менше двох діб. Хто це буви — точно не знаю, можу тільки здогадуватися.

Під час допиту одягали на мене мішок, і я нічого не бачив. Це не дуже приємні спогади: кийок, "слоник" —  це протигаз, цигарка в середину, я просто задихався. В камері вмикали посеред ночі світло, не давали мені спати, це теж було складно витримати.


Джерело: Суспільне Крим

Чи казали вам “співробітники ФСБ”, як свідчити у суді?

— Так, казали. Під час допиту я стверджував, що це були інші люди, але вони посміхалися, і казали, ні, вони свідки, а подільники в мене інші. 

Під час перших свідчень згадки про Олега Сенцова не було, що змінилося?

—  Я навіть не пам’ятаю як це було. Вже з відео потім побачив, тоді брали якесь інтерв’ю для російських ЗМІ, де я свідчив проти Сенцова. Стало дуже прикро, зрозумів, що проявив слабкість.  Від мене зараз все зайве відкололося, і цього більше ніколи не повториться, те, що вже мертве, ще раз померти не може, але повставши стає більш міцним, та рухається далі.

Чи плануєте зустрітися із Олегом Сенцовим?

—  Під час ув’язнення бранці не можуть спілкуватися, навіть листуватися, тому пояснити щось, або привітати з обміном я не міг. А от зараз, якщо він захоче зустрітися, то звісно розповім йому все чого він не знав. Хоча не знаю, можливо він на мене ображений, тому не буду йому заважати. 

Читайте також: Окупанти довічно заборонили в'їзд до Криму фігуранту "справи Сенцова" Олексію Чирнію

Період ув’язнення

Як ставилася адміністрація СІЗО до вас?

—  Ставлення було поганим, постійно провокували, як голова адміністрації Олександр Нікіфоров, також його представники. Але не всі, були і нормальні люди, подекуди навіть і підтримували морально. Але це одиниці, такі люди там на довго не залишаються.

А співкамерники ставилися в цілому добре, злочинцем мене не вважали. 

Листування

Хто надсилав вам листи? Чи писали вам батьки?

— У перших своїх листах до мене, батьки намагалися переконати мене, що в Криму їм живеться добре, і тамтешня влада теж не погана - працює на благо кримчан. Та я одразу дав їм зрозуміти, що якщо хочуть продовжувати зі мною зв’язок, то про політику не варто взагалі писати.

Вже з останніми листами наші відносини безпосередньо з батьком наладились, я вітав його з Днем народження та Новим Роком. Щоправда, в останніх листах він дуже дивувався тому, що я залишився в Україні, і не змінив паспорт. Мені і самому було цікаво, чого це він дивується. Певно для нього вірність та честь не мають ніякого значення, можливо має інші погляди на ці речі.

Що пише в свою чергу вам мати?

— Листування з мамою воно інше. Мама писала про свої домашні справи, про те, що мені сусіди та знайомі передають "привіти". В листах писала, що любить та сумує. Чекає на зустріч, хоча зустріч відбулася (7 травня - ред.), та тоді вона була не дуже довга.

Під час ув’язнення мені писали небайдужі люди з усього світу.  Всі листи збереглися, я жодного не викинув.


Джерело: Суспільне Крим

Як вплинуло на стан вашого здоров'я перебування в СІЗО?

—  З нирками, легенями є деякі проблеми, турбувало серце. В цілому, все більш менш добре, ніж могло би бути.
 

Чи хворіли ви на Covid-19 в період пандемії коронавірусу і чи була якась ізоляція в СІЗО?

— Останні 4 роки ізоляція була майже повна, це або ПКТ (приміщення камерного типу — ред. ), або ШІЗО (штрафний ізолятор -—  ред.), або ЄКПТ (єдине приміщення камерного типу —  ред.) або "барак" суворого режиму. Хворів чи не хворів - там ніхто нам не ставив діагнозів. Але весь "барак" перехворів минулої весни. Була температура під 40, зник запах та смак. Лікували нас парацетамолом та іншим.

Якби там хтось почав вмирати від цього, то нікого б не починали лікувати, і не вивозили. Тому вважаю, що ковід - це звичайна застуда, хвороба, не більш того. Грипом та нежитю хворію все життя. Тому ковід для мене це було як більш складний грип.

Чи були якісь нарікання в адміністрації щодо вашої зачіски?

—  Нарікання —  були. Намагалися зістригти, але нічого в них не виходило. Мій чуб - це символ, моя ідентифікація, я не міг дозволити комусь змусити мене позбутися цього.

Чи мали змогу читати під час перебування за ґратами? 

—  Коли перебував у СІЗО, то доводилося встановлювати зв’язок із бібліотекарем, подекуди він міг щось цікаве передати, деколи - ні. Словом, було різне, а так передавали книги адвокат, консул та інші. Щоправда, їх не завжди пропускали.

Основні три книги в мене збереглися: це Цюнь Дзи "Мистецтво війни", китайський трактат V століття до н.е. “Бусідо” - кодекс самурая та Еріх Людендорф "Тотальна війна" — це три такі мої "Біблії".

Де плануєте жити після реабілітації?

—  На даний момент —  не знаю. Це питання поки що висить у повітрі.

Чим плануєте займатися?

—  Після реабілітації в подальшому планую продовжити займатися своєю справою —  це історичною реконструкцією. Є також думки про активну громадську діяльність.


Джерело: Суспільне Крим