“На той час уже було відомо, що якісь заходи готуються, тоді вони були нашими колегами. Зараз вони наші вороги. В той період якраз проходила Олімпіада в Сочі. Ми всі пам'ятаємо і знаємо, що для нас це був державний кордон, а російська сторона його ніколи не приймала, і вони рахували, що це внутрішні води двох держав. І навіть такий був договір підписаний в Керчі між Путіном і Кучмою у 2003 році, після подій навколо острова Тузла. Ми теж були учасниками цих подій", - пригадав екскапітан Керченського загону морської охорони ДПСУ.

Український офіцер зазначив, що з росіянами була домовленість безперешкодно перетинати нашу лінію розмежування та підходити впритул до українських берегів для перевірки суден та контролю акваторії. Юрій Лошак звернув увагу на те, що за рік до окупації Криму, Росія провела заміни в складі берегової охорони ФСБ.

“Ми реально стали бачити, що всіх командирів, з якими ми спільно працювали, їх почали переводити до інших місць несення служби - чи то кудись в Дагестан, чи то на Далекий Схід. Ми просто бачили, що проходить якась ротація. А вже після 2014 року ми зрозуміли, чому ця ротація пройшла. Новопризначені керівники, з нами вже на контакт не йшли. Якщо раніше можна було подзвонити по телефону відповідному керівнику і вирішити якісь питання щодо огляду суден, чи щодо несення служби, я міг подзвонити на той бік, то оці керівники уже не йшли на контакт”, - сказав Лошак.

В лютому 2014-го у Керчі почали з'являтись вантажівки - серед них були як з російськими військовими номерами, так і без номерних знаків, розповідає він.

Джерело: особиста сторінка Юрія Лошака в Facebook

“Ми почали турбуватися. Чорноморський флот РФ базувався виключно в Севастополі, і деякі невеликі підрозділи були в Феодосії, а в Керчі не було ніяких підрозділів росіян. Тому для нас це було дивно і ми зі свого боку доповідали і нашому керівництву, і керівництву міста, і СБУ, і МВС, що треба щось робити, з'ясувати що це за автомобілі, чому вони рухаються містом без номерних знаків. Це був вже лютий місяць, десь в двадцятих числах місяця і потім почалося все більше і більше.

Потім після 20 лютого, на поромах (порт Крим - порт Кавказ - ред.), почали переправляти козаків у ряжених цих костюмах із своїми там нагайками, шаблями. Деякі розміщалися безпосередньо в Керчі, а деякі автобусом слідували вглиб Криму, до Севастополя, Сімферополя, Ялти та Євпаторії. Вони роз'їжджалися по всім містам в Криму. Ми зрозуміли, що якась ситуація така не дуже здорова відбувається”, - зазначив український офіцер.

Тодішній капітан Керченського загону морської охорони ДПСУ розповів, що підрозділ прибував в бойовій готовності, кораблі та катери мали достатньо пального та провізії до виходу в море. 28 лютого команда Лошака отримала розпорядження вийти в Керченську протоку і зайняти рубежі.

“На той момент в нас було 11 одиниць: два кораблі і дев'ять катерів різних проєктів. Ми 28 лютого вийшли в море. Ну і як тепер уже всім зрозуміло, до цього моменту ми не змогли повернутися назад, а Керченську протоку ми покинули вже 1 березня 2014 року всім своїм складом. Нам надійшло нове розпорядження, щоб ми зайняли позицію Азовського моря від Маріуполя до Арабатської стрілки. Зі мною було 94 чоловіка особового сплату ну й 11 одиниць корабельно-катерного складу, які ми передислокували потім уже в Маріуполь", - сказав він.

Після деокупації Криму необхідно першочергово зайнятись українізацією півострова, вважає капітан І рангу, Юрій Лошак. За його словами, Україна робила дуже мало для того, щоб Крим був українським.

“Я скажу відверто, я 1987-го року, коли вступив до Севастопольського вищого військово-морського інженерного училища, весь час проживав в Криму. От на мою думку, Україна дуже мало робила для того, щоб Крим був українським. Тому що всі люди, які там проживали, вони не вважали себе, що вони українці. В основному там проживали багато пенсіонерів, військових пенсіонерів, які раніше служили по всьому Радянському союзу.

У нас були розвалені Збройні Сили. Ми тепер розуміємо, чому їх розвалювали, тому що були Міністри оборони громадяни Російської Федерації і дуже багато представників СБУ в Автономній Республіці Крим вони залишилися - перейшли на бік РФ. Так що висновки дійсно треба робити, щоб робили їх наші відповідні структури. В Криму повинні жити люди, які поважають Україну, які пишаються тим, що вони українці”, - зауважив капітан І рангу.