Небезпечно бути журналістом і на окупованих територіях. За інформацією Центру громадянських свобод, з 1 005 випадків викрадення людей окупантами 16 - медійники.

Схожа ситуація і в Криму, за даними Центру прав людини ZMINA, у російських в’язницях станом на кінець серпня 2022 року перебували щонайменше 14 кримських блогерів та журналістів. В Криму кожен 10-й політв’язень є журналістом чи громадянським журналістом.

Суспільне Крим поспілкувалися з журналістами, які висвітлювали ситуацію в Криму та продовжують це робити.

Андрій Цаплієнко. Кинув зйомки громадянської війни в Сирії, щоб висвітлювати окупацію Криму

Джерело: 1+1

7 березня 2014 року Андрія Цаплієнка та групу українських та грецьких журналістів жорстоко побили озброєні проросійські активісти після зйомок штурму росіянами української військової частини № 2355.

Андрій Цаплієнко та двоє операторів каналу «Інтер» зазнали побоїв легкої і середньої тяжкості. Рятуючись від переслідування, Андрій із колегами був змушений покинути територію Криму.

“Після Майдану я поїхав до Лівану знімати події, пов’язані з громадянською війною у Сирії. Наша задача була відзняти сирійських біженців на території Лівану, можливо відзняти людей причетних до Хезболли і можливо перейти на територію Сирії, працювати там. Ми вже були на кордоні, коли з’явилась інформація, що нібито захопили кримський парламент. Ми все кинули в Лівані і поїхали в Крим. Візуальних змін, коли ми заїхали я не помітив. Було відчуття, що все розрулиться", - каже він.

Джерело: 1+1

Журналіст розповідає, що працював в Криму достатньо нахабно, "тролив" росіян. Коли ті погрожували відкрити вогонь, пропонував їм це зробити. Такою була його реакція на захоплення росіянами військових баз України в Криму.

“Аморфність наших військовослужбовців в цьому випадку і миролюбність дратувала. Наші військовослужбовці підходили до нас і просили “допоможіть-допоможіть, зніміть, покажіть”. Якось дивно було. А росіяни використовували їхню нерішучість і атакували наші бази", - пригадує журналіст. 

Міжнародний кримінальний суд у Гаазі розслідує воєнні злочини і злочини проти людяності, зокрема напад у березні 2014 року в Севастополі на журналіста Андрія Цаплієнка та знімальну групу телеканалу «Інтер», з якою він тоді працював. 

“Наші прокурори зібрали доказову базу. Вони знайшли частину причетних людей. Знаю, що керував цією “операцією”(нападом на журналістів - ред.) полковник ФСБ з позивним “Москва”. Це підтвердили наші правоохоронці”, - каже Цаплієнко.

Він додав, що працюватиме кореспондентом на півострові після того, як туди зайде українська армія. Український журналіст хоче поставити крапку в історії із нападом на нього та його колег репортажем з Криму.

Шевкет Наматуллаєв. Крим має повітря свободи та надії

Джерело: atr.ua

Шевкет Наматуллаєв висвітлював події захоплення Криму з самого початку, працюючи для телеканалу ATR. Саме він на нудній зустрічі Дмитра Медведєва з мешканцями окупованого Севастополя звернув увагу на цитату, що стала мемом: “Грошей немає, але ви тримайтесь”.

За свою неповагу до російського гімну, який лунав на засіданнях у вже окупованій Верховній Раді та за тролінг дій окупаційної влади був вимушений продовжувати журналістську діяльність за територією півострова.

“Ми знімали “Майдани”(проукраїнські мітинги під час Революції Гідності - ред. ) на підтримку проєвропейських сил та “антимайдани” на підтримку Януковича і його команди. Знаходячись в Криму, ми відчували, що ось-ось щось почнеться. Думали, що буде щось позитивне, що Майдан переможе: влада "макіївських" піде і буде влада більш-менш лояльна до кримських татар. В перші дні окупації, ми не до кінця розуміли всій небезпеки”, - розповідає Наматуллаєв.

Журналіст каже, що при Януковичі на журналістів в Криму теж тиснули, були погрози, проте неможливо порівняти з тим, що почало відбуватись, коли росіяни захопили Крим. 

Джерело: atr.ua

“Після окупації були моменти, коли мені було необхідно змінювати місця проживання на декілька днів, або змінювати маршрути, по яким я їздив. Намагався дотримуватися такого режиму. Мене позбавили акредитації і після цього написали лист керівництву ATR, щоб зі мною провели бесіду. А якось один з представників кримського духовенства сказав мені, що зустрівся з Аксьоновим. Говорили про мене там, що ніби багато пишу, критикую, варто зупинитись. Пройшов ще тиждень, і керівник телеканалу ATR попередив мене, що у мене почнуться обшуки, що потрібно їхати з Криму", - пригадує журналіст.

В травні 2015 року Шевкет Наматуллаєв виїхав з Криму і досі не повертався. Каже, що залюбки би продовжив працювати в Криму після його звільнення, тому що для нього півострів має повітря свободи та надії. 

Богдан Кутєпов. Першим зняв терориста Гіркіна під час захоплення Криму

Джерело: facebook.com/kutiepov

Богдан Кутєпов декілька разів намагався в’їхати у вже окупований Крим, щоб показати аудиторії Hromadske TV початок російської агресії. Вперше його не пустили, коли він їхав автівкою з оператором.

“На адмінкордоні з Кримом беркутівець з георгієвською стрічкою побачив у нас камеру та запитав? чи ми журналісти. Брехати не було сенсу. Він пересмикнув затвор автомата, сказав відійдіть в бік. Я зрозумів, що це вже серйозно. Він сказав, що це через вас все. Так, як ми зараз абсолютно справедливо вважаємо, що російська пропаганда пригнічує критичне мислення, накручує людей. Потім він з кимось пішов радитися, а повернувшись сказав, “Валіть звідси”, - пригадує свій перший в’їзд до вже окупованого Криму Кутєпов.  

Вдруге журналіст потрапив в Крим потягом “Одеса - Сімферополь”. Розповідає, що постійна глядачка Hromadske з Криму, сказала своєму синові допомагати Богдану у всьому. Тож, всі дні поруч із українським журналістом був кримський провідник, який його супроводжував та допомагав знаходити героїв для репортажів.

Джерело: hromadske.ua

“Працювати тоді в Криму було складно. Навіть коли ставили нейтральні питання до тебе підбігала так звана "кримська самооборона", питали звідки ми. Якщо дізнавались, що з Києва, ми швидко уходили з того місця", - каже Кутєпов.

Один зі стрімів українського журналіста в Сімферополі став знаковий тим, що під час нього був зафіксований терорист Ігор Гіркін-Стрілков, який ще до подій на Донбасі приїздив до Криму від російських спецслужб.

Богдан Кутєпов вважає, що досі важливим залишається фіксація всіх злочинів та порушень прав людини  в Криму. Інформування необхідне, навіть коли люди втомлюються від таких тем.

Микола Семена. Щоб працювати в Криму використовував 20 псевдонімів

Микола Семена один із небагатьох кримських журналістів, який залишився на півострові, висвітлювати події окупації для українських ЗМІ. У квітні 2016 року у квартирі Семени окупанти провели обшук. У вересні 2017 року його засудили до 2,5 року умовно з випробувальним терміном у 3 роки й забороною займатися публічною діяльністю. В лютому 2020 року журналіст виїхав до Києва та відновив співпрацю з “Крим.Реалії”.

“Спочатку ми думали, що свобода слова в Криму все ж таки залишиться. І я залишився в Криму, для того, щоб висвітлювати події півострова для ЗМІ. Два роки я зміг протриматися, публікувався в “Крим.Реалії” під псевдонімами. Їх в мене було близько двадцяти. Але ФСБ за допомогою провайдера вирахувала мій емейл і поставила мені на компьютер шпигунську програму”, - каже Микола Семена.

Він пригадує, що відкривши кримінальну справу проти нього, окупанти одночасно провели шість обшуків в будинках журналістів "Крим.Реалії". У Семени та його колег вилучили комп'ютери та телефони.

“Таким чином зв’язок із редакцією був перерваний. Пізніше головний редактор Володимир Притула говорив, що це був найсильніший удар по мережі журналістів “Крим.Реалії”, тому що одразу з роботи вибило шість чи сім журналістів“, - пригадує Семена.

Наріман Мемедемінов. Початком журналістики стали надумані справи з тяжкими звинуваченнями

Джерело: Кримська солідарність

Одним з феноменів окупації Криму став запит суспільства на появу громадянських журналістів. Люди починали висвітлювати незаконні обшуки, арешти та судові справи.

Мешканець Криму, активіст громадського об’єднання, що займається всебічною адвокацією кримських політв’язнів “Кримська солідарність” Наріман Мемедемінов в 2015 році почав розповідати про незаконні обшуки, арешти та судові засідання окупантів.

“Якось вирішили провести обшук в дуже порядної людини, всі її любили. Він помер за два місяці до обшуку. Я прийшов до його будинку і побачив якісь дії, які там відбувались. Я вирішив написати в соцмережі, що правоохоронці не бачать, як скрізь на парапетах вживають алкоголь, а до порядних людей приходять. Далі я почав висвітлювати арешти кримськотатарських мусульман, яких саджали за надуманими справами з тяжкими звинуваченнями. Про це більшість мовчала. Це стало початком”, - каже Мемедімінов.

Джерело: Кримська солідарність

Кримський громадянський журналіст перебував під вартою з 22 березня 2018 року до 21 вересня 2020 року, коли після відбуття покарання вийшов на волю.

Окупанти стверджували, що "будучи прихильником ідеології релігійно-політичної організації "Хізб ут-Тахрір", Наріман Мемедемінов нібито завантажив на свій Youtube-канал відеозаписи, що ніби містили публічні заклики до тероризму, у тому числі висловлювання, спрямовані на залучення інших осіб до забороненої в Росії та окупованому Криму організації.

“Обов’язково необхідно висвітлювати ситуацію в Криму. Постійно в Криму щось відбувається з кримськотатарським народом, але не тільки. Про це говорять або мало, або не так як є насправді. Ніколи не буде достатнім висвітлення того, що відбувається в Криму. Було би краще, якби інформації про події на нашому півострові було більше”, - зазначає громадянський журналіст.

Після виходу з в’язниці у активіста та громадянського журналіста Нарімана Мемедемінова залишається бажання інформувати суспільство про те, що відбувається в Криму. Наразі він думає над форматами роботи.