Суспільне Крим зібрало реакції і думки кримчан та українських високопосадовців щодо майбутнього статусу Криму.

На думку Подоляка, існування автономій у складі унітарної держави є живильним середовищем для сепаратистських настроїв.

«Очевидно, що, отримавши автономію, ти підсвідомо вважаєш себе в чомусь кращим за інші регіони. Для унітарної держави автономія – це небезпечний шлях, це шлях у конфліктність на регіональному рівні», – сказав він.

За словами радника глави ОП, не можна ігнорувати той факт, що в Україні є етнічні спільноти та їхні права повинні бути визначені в повному обсязі, зокрема, кримські татари, які заслуговують на те, щоб український народ про них попіклувався після всього того, що їм довелося пережити в умовах російської окупації.

Кандидат історичних наук Сергій Громенко вважає, що на сьогоднішній день "безглуздо" робити схожі заяви щодо автономії Криму.

«Нема різниці – залишити в Криму автономію в старому форматі чи ліквідувати її. Проблема від цього не зникне. 60% етнічних росіян – українських громадян не випаруються. Тож або Україна дасть собі раду із цим викликом за допомогою якихось нових інструментів, або Крим продовжить залишатися проблемною зоною. А без розуміння, що робити з Кримом у наступні 10 років після його визволення, робити заяви про його статус безглуздо», – пояснив історик. 

Кримськотатарський громадський та політичний діяч Арсен Жумаділов також додав, що на півострові вже колись скасовували автономію. Тоді Сталін намагався стерти будь-який зв'язок кримських татар з рідною землею. 

«Якщо автономію в Криму, яку треба наповнити геть іншим змістом, скасують умовно завтра, проявом якої саме політики стосовно кримських татар це буде? Ігнорування чи витіснення? Маргіналізації чи асиміляції? Ви кажете «автономія не потрібна». Ми чуємо «ви не потрібні». Ви кажете «всі рівні». Ми чуємо «ви як усі, вас не існує». Ви кажете «Крим стане областю». Ми чуємо «депортація триває». Я розумію страхи щодо автономії. В їхній основі лежить нерозуміння кримських татар, накладання на українсько-кримськотатарські відносини колоніальної логіки, нерозуміння природи циклічних та причинно-наслідкових зв’язків у суспільних процесах.

Але все те другорядне. Першочергове інше. Коли сторонній спостерігач читає «автономія», він думає «привласнення». Тобто коли кримські татари кажуть «то наша земля, то наше море, то наші гори», такий слухач чує «ти тут чужий, тобі туди зась». Насправді ж кримські татари «не мають» Крим. Вони ним живуть. Модус «бути», а не «мати». Жити, а не споживати», – написав активіст.

Він зауважив, що жити в Криму зможуть й усі інші громадяни, хто готовий зводити спільне майбутнє тієї землі, а не паркани на ній.

На противагу цій думці, експерт з питань управління територіями, народний депутат України 6-го скликання Юрій Ганущак заявив, що повністю згоден з думкою Подоляка та зазначив, що ніяких особливостей ні для Севастополя, ні для Криму не може бути. 

«Це той випадок, коли я згоден з Подоляком. Має бути Кримська область. Ніяких особливостей ні для Севастополя, ні для Криму. Права кримських татар захищені законом про корінні народи краще за формальний статус автономії. Хоча би тому, що татари компактно живуть не тільки в Криму, а наприклад, в Херсонській області», – написав колишній депутат.

У свою чергу, представниця президента України в АР Крим Таміла Ташева також висловила свою позицію щодо майбутнього статусу Криму.

«По-перше, жодних фінальних рішень чи узгоджених позицій щодо того, яким буде статус Криму після його деокупації немає. Так, питання є на порядку денному, але на рівні експертних обговорень і консультацій, умовно формування модальностей того, яким буде адміністративно-територіальний устрій і статус півострова після його звільнення», – пояснила Ташева.

Вона вважає, що вище політичне керівництво держави своїми діями вже неодноразово демонстрували, що питання історичної справедливості для корінних народів, зокрема і кримських татар, які є найбільш суб’єктними серед корінних народів у політичному плані та мають власні представницькі органи – це не порожні слова. 

До того ж Ташева додала, що наразі в країні війна, а тому будь-які зміни статусу окупованого Криму неодмінно потребуватимуть внесення змін до Конституції України. 

«Під час воєнного стану це неможливо. Тим більше вони можуть бути прийняті виключно парламентом, а це потребуватиме додаткової широкої парламентської дискусії у тому числі», – сказала вона.

Представниця президента в АР Крим нагадала, що триває вже 10-й рік тимчасової окупації АР Крим та м. Севастополя, а також другий рік широкомасштабного вторгнення армії РФ в Україну. Відповідно, зараз саме той час, коли українці мають залишатися згуртованими та докласти максимум зусиль, аби деокупувати Крим і всі інші тимчасово окуповані території. 

«Хочу, аби усі підходили до будь-яких питань спокійно та виважено. Держава обов’язково представить напрацьоване і усі зможуть долучитися до дискусії», – заявила Ташева.

За словами першої заступниці міністра закордонних справ України Еміне Джеппар, як тільки буде зрозуміло майбутнє України з точки зору кінця війни та її шляху після, тоді однозначно треба буде вирішувати питання статусу Криму.

«Сьогодні є дискусія про те, що буде з Кримом після того, як повернеться Україна. Чи залишається той самий статус, чи скасовується автономія, чи вона буде мати інший характер, як, наприклад, національна автономія. Я вважаю, що справедливим шляхом є створення Національної кримськотатарської автономії. Я поясню, чому. У мене така аналогія народжується: Україна вважає себе європейською державою, і я, так само як частина своєї держави, як громадянка своєї держави, всі ці роки маю очікування того, що нас визнають такою країною. Це очікування справедливе, тому що ми боремося за цю європейську дійсність, за європейські цінності, за шлях до Європейського Союзу», – розповіла Джапарова.

Вона також звернула увагу на те, що мало хто знає, але у 1990-ті роки, коли кримські татари поверталися до Криму, в 1992 році був зібраний перший Курултай. Тоді кримські татари визначили, що їхня мета – це національна територіальна автономія в межах української держави. 

«Кримські татари завжди вважали, що вони є частиною української нації. Навіть той факт, що в Криму українську мову вивчали здебільшого кримські татари, а викладачами української мови були представники кримськотатарського народу, означає, що вони завжди воліли бути інтегрованими до українського середовища. А сьогодні особливо викристалізовується єдина нація. Ми сьогодні єдині в нашій боротьбі з російським загарбником. У кримських татар ніколи не було ілюзій щодо Росії», – сказала перша заступниця міністра закордонних справ України.

Водночас пресслужба Меджлісу кримськотатарського народу повідомляє, що 8 травня 2023 року в Києві відбулася зустріч Голови Меджлісу Рефата Чубарова, членів Меджлісу Ескендера Барієва та Різи Шевкієва з Надзвичайним і Повноважним Послом Королівства Іспанія в Україні Рікардо Лопес-Аранда Хагу і консулом Посольства Іспанії в Україні Хосе Лосано Гайярдо, де піднімалося питання майбутнього Криму, як невід’ємної складової частини України.

«Як відомо, Меджліс кримськотатарського народу послідовно відстоює єдину позицію кримськотатарського народу, яка полягає в тому, що Кримський півострів є невід’ємною складовою частиною України, а утворені на його території Автономна Республіка Крим та місто Севастополь підлягають трансформації в національно-територіальну автономію, що здійснюватиме повноваження, визначені Конституцією України», – йдеться у дописі.

Нагадаємо, 20 січня 1991 року в Криму відбувся загальнокримський референдум щодо відтворення автономної республіки в Криму. 12 лютого 1991 року Верховна Рада УРСР ухвалила закон «Про відновлення Кримської Автономної Радянської Соціалістичної Республіки» й тоді автономія Криму проголошувалася в межах Кримської області у складі УРСР. А з 2009 року 20 січня у Криму відзначалося як День Автономної Республіки Крим.

У 2014 році, коли армія РФ незаконно увійшла на Кримський півострів, окупанти провели так званий «референдум», після якого окупаційний кримський парламент проголосив на півострові «незалежну державу», що існувала на папірцях з 17 до 18 березня 2014 року. Вже згодом росіяни розпочали активне захоплення української території.