До того ж незважаючи на регулярні зустрічі з президентом Росії Володимиром Путіним та його потужний тиск на власних міжнародних партнерів, лідери країн ОДКБ продовжують поважати територіальну цілісність України, а тому не визнають Крим російським та повністю дотримуються рішень ООН у цих питаннях.

У роковини незаконного «референдуму» на території Кримського півострова Суспільне Крим поспілкувалося з юридичним, військовим та політичним експертами, які пояснили, чому союзники РФ категорично відмовляються визнавати захоплені Росією українські території частиною РФ та зрозуміти, чому у 2014 році влада України вирішила не розпочинати збройний конфлікт в окупованому Криму. 

На думку політичного експерта Михайла Басараба, відмова союзників РФ в офіційному визнанні Криму частиною Росії – це абсолютний доказ ненадійності відносин між країною-агресором та її партнерами. 

«Це доказ того, що міжнародні партнери РФ, зокрема, країни Центральної Азії – відкрито показують своє ставлення до Путіна. Якщо вони насправді вважали Росію своїм головним союзником та партнером, то безумовно, вони би пішли на те, щоб визнати Крим частиною РФ. Якщо вони цього не роблять – це прояв ненадійності у відносинах між Росією та членами ОДКБ, владою Ірану та інших російських «парнерів». Це також свідчить про те, що попри умовне партнерство в рамках певних міжнародних ініціатив – ці країни не збираються псувати відносини з Україною, яка є представницею Західного блоку держав, бо тим самим вони не хочуть зіпсувати відносини з державами НАТО, ЄС, адже й надалі продовжують розглядати їх, як потенційних партнерів. Так члени ОДКБ намагаються зберегти можливості для більш тісної співпраці з державами Заходу», – пояснив експерт. 

Він додав, що такою відмовою країни-партнери РФ дали «дипломатичний ляпас по обличчю Путіна», а також його соратникам та країні-агресору у цілому. 

«Лідери держав членів ОДКБ, які нібито їздять на зустрічі до президента РФ та беруть участь у спільних форумах, очевидно, що за свою певну лояльність просять якісь поступки з боку Москви: пільги, фінансова допомога, гарантії безпеки. З іншого боку, в такий спосіб вони показують Росії, що їхні відносини зовсім не союзницькі. Щодо Білорусі та постійних заяв Лукашенка щодо півострова, то можна впевнено сказати, що правління Лукашенка – це карикатурний режим, який не варто сприймати всерйоз», – сказав Басараб.

На його думку, не йдучи на крок визнання Криму частиною РФ, країни, які є членами Організації договору колективної безпеки та й взагалі партнерами Кремля, фактично залишають собі можливість для розвороту від Москви до країн Заходу. 

Михайло Басараб підкреслив, що нелегітимний президент Білорусі Олександр Лукашенко також намагався зберігати певний нейтралітет, але у нього виходило це до того моменту, поки Росія не вирішила скористатися його країною, як плацдармом для подальшого нападу на Україну. Тоді він вже втратив будь-яку можливість для таких маневрів.

Юридичний експерт Андрій Вігірінський також наголошує на тому, що в світі існують основні принципи міжнародного права, зафіксовані в Статуті ООН, згідно яким міжнародне право розуміється як правило поводження, що признається державами та іншими суб'єктами міжнародного права в якості юридично обов'язкового. 

«Є країни, які не визнають анексію АР Крим, бо в своїй публічній риториці вони схильні озвучувати позицію того, що вони дотримуються принципів, на яких побудований весь міжнародний правовий порядок. Участь в ОДКБ, НАТО, G7, G20 і тд. – вона не зобов’язує країни до зовнішньополітичної узгодженої політики. Але це тільки у випадку, якщо ми не розглядаємо ЄС, адже там питання зовнішньої політики постійно узгоджується, бо у своїй діяльності Європейська політика сусідства використовує двосторонні Плани дій між ЄС та кожною країною-партнером в рамках ЄПС.

Країни ОДКБ виходять з того, що анексія суверенної території не має підстав та прав на своє існування. А якщо навіть і має, то тільки у законно встановленій процедурі. В Україні це міг би бути тільки Всеукраїнський референдум із внесенням змін до Конституції України. Тільки тоді, звичайним мирним шляхом, без використання засобів впливу чи примусу, під спостереженням міжнародних оглядачів, можна визнавати офіційні результати незалежного голосування. А враховуючи те, що цього всього не було на території Криму у 2014 році, то відповідно, що про забезпечення прозорості, демократичності та реального вільного волевиявлення кримчан – мова взагалі не йдеться», – розповів Вігірінський.

Юрист зауважив, що жодна країна не хоче, щоб через деякий час до них завітали чужинці та сказали, що вони поспілкувалися з певним колом людей і вирішили, що тепер це населення буде частиною їхньої території. Це і є одна з головних причин, чому члени ОДКБ відмовляються підтримувати Росію в її злодіяннях щодо порушення суверенітету України.

Військовий експерт та співголова «Права справа» Дмитро Снєгирьов розповів Суспільному Крим, чому в 2014 році, коли «зелені чоловічки» вже заполонили півострів, українська влада заявила про небоєздатну армію України, яка не зможе вступити у збройний конфлікт з ворогом.

Завдяки стенограмі історичного засідання Ради національної безпеки і оборони від 28 лютого 2014 року, ми маємо можливість краще зрозуміти обставини, які призвели до агресії та окупації Росією українського Криму.

Тоді на екстреному засіданні РНБО, виконуючий обов’язки міністра оборони (з 27.02.2014р.) та в 2006-2010 роках командувач ВМС України Ігор Тенюх заявив, що «під прикриттям навчання ЗС РФ відбувається концентрація російських військ вздовж всього україно-російського кордону. На Київському, Харківському і Донецькому напрямках вже сконцентровано 38 тисяч осіб, 761 одиниця збройної танкової техніки, 2 200 броньованих машин, 720 артилерійських систем та систем залпового вогню, також до 40 ударних вертольотів і 90 вертольотів бойового забезпечення, та 90 літаків штурмової авіації».

За словами військового експерта, призначення на цю посаду Тенюха – це величезна помилка, яку ми вже 9 років намагаємося виправити. 

«Почнемо з того, що призначення Тенюха відбулося по політичних квотах ВО «Свобода». Людина не мала практичного досвіду управління військовими. Це була величезна помилка, коли, враховуючи ті тенденції, що вже відбувалися в Криму – призначити на цю посаду людину з повною відсутністю досвіду. Щодо заяв Тенюха, то треба починати не з його оцінки концентрації російських військ на кордонах України, а з оцінки боєздатності ЗСУ, яку він дав назагал. Він офіційно тоді заявив ворогу про те, що у нас обмежена кількість боєздатних військ. Це нонсенс, коли міністр оборони країни виходить та говорить про те, що нам немає ким та чим захищатися», – сказав Снєгирьов.

За його інформацією, військові частини достатньо чекали на розпорядження Києва щодо протидії захопленню військових містечок та майна на території Криму, а сам характер проведення «референдуму» можна було би взагалі мінімізувати. 

«На мою думку, заявами Тенюха, які є доказом його бездіяльності, мають займатися правоохоронні органи. Усі розповіді про те, що Україна не була готова давати відсіч – це не відповідає дійсності. Саме в Криму було сконцентровано достатню кількість боєздатних військ. Питання в тому, що була повна дезорганізація. А всі інші розмови щодо наказу стратегічних партнерів по Криму, де заявляють про те, що не варто провокувати РФ – це свідчення державного злочину. Міністр оборони давав присягу на вірність народові України. Відповідно, його конституційний обов’язок – це захист територій власної країни. Але жодних заходів щодо протидії ворогу не було проведено. Навіть техніку не вивели з технічного ладу. Ми не говоримо навіть про евакуацію техніки, але можна ж було зробити щось, щоб окупанти не мали змогу нею скористатися», – вважає експерт. 

Крім того, він додав, що в момент, коли Кремль зрозумів, що має змогу просуватися далі та не отримувати ніякий опір своїм діям – це й стало сигналом для проведення «російської весни», але вже на Сході України. 

«Росія зрозуміла, що серйозного опору не буде. Офіційно заявити про те, що армія не готова до захисту кордонів – це те саме, що оголосити ворогу справжню кількість наших загиблих на фронті. Тенюх назвав росіянам реальну кількість бойових частин України. А тому він і є одним із тих, хто спровокував подальшу ескалацію на Сході України. Він сам своїми заявами підштовхнув Росію на окупацію наших територій. І тому зараз маємо те, що маємо», – резюмував Снєгирьов.