20 січня 1991 року, коли Україна ще не була незалежною та самостійною державою, більшість мешканців півострова на «загальнокримському референдумі» проголосували за відновлення кримської автономії. Майже півтора мільйона жителів Криму, переважну більшість якого складали росіяни, вирішили взяти участь у цій події. 

Корінне населення Криму, а саме – кримські татари, не підтримали цю автономію. Так, вони хотіли національної кримської автономії, але не бажали жити в комуністичній версії автономізації у складі СРСР.  

12 лютого статус автономії Криму вже офіційно закріпили на законодавчому рівні. Тоді Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки прийняла закон «Про відновлення Кримської Автономної Радянської Соціалістичної Республіки», що в подальшому призвело до політичної кризи.

А вже у 1992 році був прийнятий акт «Про проголошення державної самостійності Республіки Крим» й конституцію АР Крим, що, фактично, перетворив Кримський півострів у незалежний об’єкт у складі України.

У лютому 2014 року, коли в середині країни відбувалися масові протести спрямовані на захист прав і свобод людини, а також її демократичних цінностей, Росія грубо порушила міжнародне право й незаконно вдерлась своїми військами на український півострів. 

16 березня 2014 окупаційна влада з підтримкою ворожого війська провела так званий референдум, за результатами якого було прийнято рішення про приєднання українського Криму до Росії. 

Того ж року Генеральна Асамблея ООН прийняла резолюцію про «Територіальну цілісність України», в якій наголосили, що референдум у Криму і Севастополі не має ніякої законної сили: резолюцію підтримали 100 країн світу, 11 проголосували проти, 58 утримались. Проти проголосували Білорусь, Болівія, Венесуела, Вірменія, Зімбабве, Куба, Нікарагуа, Північна Корея, Росія, Сирія та Судан.

У коментарі для Суспільне Крим голова Меджлісу кримськотатарського народу Рефат Чубаров розповів, як проголошена автономія у 1991 році вплинула на події сьогодення та як саме Росії вдалося завдяки кримчанам запустити «бомбу уповільненої дії». 

«Я не вважаю цей день святом. Це подія, а як ми знаємо, події бувають різні: позитивні та ганебні. Цей так званий «всекримський референдум», що відбувся 20 січня 1991 року, відноситься до ганебних подій, якого взагалі не мало бути. Ця бомба уповільненої дії укладена Москвою на початку відродження українського суверенітету. Вважається, що існує автономія півострову, але незважаючи на це, ми повинні звільнити територію Криму, що є обов’язковим завданням для нас. Переважно, люди намагаються уникати розмови про сутність кримської автономії. До того ж, цей день є святом лише для окупаційної адміністрації Криму, адже святкувати його почали лише після 2014 року», – пояснив Чубаров. 

За його словами, проголошена у 1991 році кримська автономія була вигідною лише для Москви, адже Росія була ладна на все, щоб й надалі утримувати під своєю владою українське суспільство, яке прагнуло здобути незалежність. 

«Зрозуміло, чому Москва підтримала цю ідею, бо на той час відбувалося масове повернення кримських татар на свою землю, що були майже півстоліття у вигнанні через жорсткі закони російської репресивної машини. На той час українське суспільство прагнуло незалежності й розширення демократичного національного руху, але Москва не втрачала бажання утримувати й надалі цілу державу під своїм контролем. Для цього вона вирішила використовувати прагнення кримських татар, з якими вони  у радянські часи виходили на мітинги й вимагали повернення та відновлення автономії власного півострова. Кримські татари боролися за автономію, але Москва вирішила на основі так званого «референдуму», що відбувся 20 січня 1991 року, створити кримську автономію.

Варто зауважити, що це були останні місяці існування СРСР. А 12 лютого Верховна Рада УРСР прийняла цю постанову про створення кримської автономії і це де-факто була автономія російської більшості. Вже у ті часи була закладена бомба уповільненої дії, яка вибухнула у 2014 році. Саме у 2014 році Москва дочекалася того моменту, коли наша держава була слабкою і використала це у своїх загарбницьких цілях», – розповів Чубаров. 

Водночас голова Меджлісу зазначив, що автономія Криму не є головним чинником, який привів армію РФ на український півострів, але він наголосив, що прийняття автономії все ж таки стало одним із тих факторів, який допоміг Росії окупувати український Крим.

«Кримськотатарський народ – корінне населення Криму, яке має своє природне право на самовизначеність та прагнення показати себе на своїй землі у складі суверенної України. Це і є майбутнє Кримського півострова. Нам обов’язково необхідно розглянути питання, що пов’язане з політико-правовим статусом Криму, виходячи з таких норм, які б максимально відновили права корінного народу та забезпечили рівність всіх тих, хто  проживає в Криму. А також унеможливили б у майбутньому будь-які натяки на те, що трапилося у 2014 році», – зауважив Чубаров.