В умовах повномасштабної війни пекарня «Кримська перепічка» Оксани Новікової продовжила свою діяльність, не призупиняючи її ні на день. Кореспонденти Суспільне Крим поспілкувалися із менеджеркою та волонтеркою із Сімферополя  – Оксаною Новіковою. Дізналися  про перші важкі рішення на війні, та як продовжує свою волонтерську діяльність в умовах війни.  

Новікова розповіла, що початок повномасштабного вторгнення Росії на територію України не став для не чимось неочікуваним. 

«Для мене 24 лютого розпочалося з того, що я просто намагалася потрапити на роботу. Бо мій персонал, який працював із шостої, вони ще доїхали, а ті, хто виїжджали трішки пізніше, вже вчасно не доїхали. Місто було в колапсі, і добиратися можна було тільки пішки. Я добралася до роботи, тому що живу в пригороді вже пообіді, тому що не могла просто виїхати фізично», - згадує Оксана. 

Оксана зазначила, що до можливого вторгнення була готова, тому думок про призупинення роботи пекарні не виникало.  

"Адже навіть якщо ти розумієш, що щось таке має статися, то воно все одно тебе якось так… Але, сталося, і з цим якось треба буде жити, працювати. Тоді треба було колектив якось привести до ладу, тому що в деяких там дійсно трошки і паніка почалася. Тому чоловік їздив по пекарнях, я їздила, ми просто намагалися привести до тями усіх. Якось підтримувати, і сказати, що ми будемо робити, як ми будемо робити", - сказала вона. 

Команда "Кримської перепічки". Джерело: facebook.com/oksana.novikova.543

У перший день війни Оксана з командою скорегували графік роботи.

«Ми працюємо з 09:00 до 19:00 з гостями, і на годину пізніше, бо далі ж комендантську годину ввели. Ми почали телефонувати нашим постачальникам, щоби зрозуміти, які в нас є можливості, що закупити, яка сировина є, якої немає; хто планує працювати, хто ні. Загалом, у перші дні ми займалися цим», - розповідає менеджерка. 

Новікова згадує, що у перший день був великий ажіотаж по хлібу, тому що виявилося, що деякі пекарні не відкрилися. 

«Зазвичай ми його не багато виготовляємо, тому що ми крафтова пекарня. А тут був такий великий попит, як у великих магазинах. І тоді ми зрозуміли, що треба корегувати асортимент, ми прибрали якісь випічки солодкого, якісь там кондитерські вироби, і почали пекти хліб і на завтра, і на післязавтра теж», - уточнила вона.

Вже від другого дня війни до Оксани, як до волонтерки, почали звертатися знайомі із військових частин для забезпечення військових хлібом. 

«Спочатку просто знайома подзвонила, вона військово зобов’язана, сказала: «Оксано, виручай», потім ще хтось. Потім волонтери там почали дзвонити. Далі розпочався потік людей, які поїхали з Києва, потім Харків. І воно так все закрутилося…», - згадує кримчанка. 

Джерело: facebook.com/crimeanbake

Оксана розповіла, що із майже 40 працівників лише 3 дівчини виїхали за кордон. Через зміни в асортименті, довелося корегувати графік кондитерів. Як зазначає сама Оксана, це тривало декілька тижнів, але зараз пекарня повернулася до звичайного графіку. 

«Ми взяли навіть декілька переселенців на стажування. Сьогодні чергова нова людина, вчора нова людина. І я сподіваюся, що в них вийде працювати, а в нас вийде виконувати всі наші зобов’язання. Адже ми не піднімали цін, ми намагаємося працювати в цих умовах, хоча звісно складно. Тому що в нас порушені деякі логістичні ланцюжки, в нас не вистачає сировини, зараз намагаємося щось замінювати», - каже Новікова. 

Вона поділилася, що окрім роботи в пекарні, займається суто волонтерськими проєктами. Зокрема, організовує збір коштів на авто для Збройних сил України; спільно із іншими волонтерами шукає потрібні речі для воїнів на передовій.

«Ми ще робимо такі суто волонтерські проєкти, це суміші «Здоров’я», лимонно-імбирні снеки для передової. І, наприклад, не було меду, ми там дали «клич», і люди нам допомогли, приносили мед для того, щоб ми могли робити суміші», - ділиться волонтерка.

Кримчанки та волонтерки Оксана Новікова та Леране Хайбуллаєва у "Кримській перепічці". Джерело: facebook.com/crimeanbake

Також розповідає, що осторонь не стоять і партнери з Італії. Для українських підприємств італійські партнери передали до України 20 тон борошна, яке було розподілене між пекарнями в різних регіонах України, які допомагають військовим.

«Отримали 500 кілограм такого борошна. Це не погана історія, тому що вона якісна і дуже допомогла нам в наших моментах. Ми змогли зробити деякі запаси. Сировина зараз не зайва, і це реальна проблема. Поки були призупинені платежі за кордон ми намагалися контактувати і не було можливості продовжувати якісні контракти, такі які вони були, плюс виробники Харківська, Чернігівська, навіть Київська області, ми розуміємо, що вони більшість зараз не працюють. Та і логістика складна для відправки, так само і доставка волонтерам гуманітарної допомоги в ті райони, принаймні на тій частині, що ми допомагаємо. Але попри все, ми все одно намагаємося працювати. Якось більш менш координуємося з різними волонтерськими організаціями, чим ми можемо допомогти», - розповіла Новікова. 

На сьогодні свою роботу Оксана описує, як хаотичну. За її словами, раніше сподівалася, що буде займатися окремими напрямками систематично. Жінка працювала з переселенцями продовж восьми років, стверджує, що знає, як ніхто, наскільки це складний напрямок.

«Системної роботи, на жаль, немає і я, як менеджер, цим ну дуже не задоволена. Тому що, якби у нас кожен виконував на своєму робочому місці свою роботу якісно, то цих всіх геройських зусиль волонтерів не було би потрібно. Влада досі хаотично рухається, влада на місцях. Чітко видно, що там, де влада на місцях, де є чітко командири, підтримка адекватних керівників ОТГ міст чи регіонів, там все більш менш налагоджено вже. Там, де не дуже якісні менеджери керують цим процесом - ну досі не налагоджено, і, на жаль, не налагоджується, хоч вже і 36-й день війни. Тому це як завжди у нас, людський фактор, менеджмент слабкий системно, і вони не хочуть брати на себе відповідальність, вони працюють як звикли», - зазначила волонтерка. 

Джерело: facebook.com/crimeanbake

На думку Новікової, в українців є лише один варіант бути сильними, потужними. 

«Треба, щоби їх (росіян - ред.) і близько поряд не було. На жаль, це не можливо, але ми маємо наслідувати приклад Ізраїлю, який навчився жити із недружніми сусідами. Але для цього кожен має бути військовозобов’язаним. Чи як та сама Швейцарія, яка ніби поряд має доброзичливих сусідів, але в кожного в домі є зброя. А в нас, перепрошую, вільний обіг зброї досі не введений», - зауважила волонтерка. 

Кримчанка наголосила, що пишається українським народом, адже на її думку, в складних ситуаціях разом всі разом можемо творити дива. Проте, зауважила, що всіх цих зусиль було би не потрібно, якби в мирний час всі навчилися злагодженої роботи. 

«Не треба тоді геройствувати, не треба тоді витрачати енергію, ресурси. На жаль, ми не вміємо ефективно в мирний час працювати, не звинувачувати когось, не шукати крайнього. Ми на своїй землі, ми на своїх місцях, у своїх будинках, хатах повинні просто розуміти, що неможливо бути поза політикою, тому що політика тебе все одно знайде, і тут вже всі це зрозуміли», - резюмувала вона.