Про це повідомляє «Кримська солідарність».

 «Прийняте Верховним судом у 2003 році рішення ухвалене не заради боротьби зі злом — тероризмом, а показником ісламофобії, який дозволяє правоохоронним органам заробляти на переслідуванні непричетних до тероризму і не небезпечних для суспільства громадян.  Кримські татари не зрадники та не терористи, свободу політв'язням!», — заявив Муратов у суді.

На стадії дебатів державний обвинувач Сергій Айдінов попросив у суду визнати Зекір'ю Муратова винним за частиною 2 статті 205 КК РФ («участь у діяльності терористичної організації)» і посадити його терміном на 12 років позбавлення волі з подальшим обмеженням свободи пересування на 1 рік та 6 місяців . Перші 3 роки Муратов має провести в тюрмі, а решту в колонії суворого режиму, вважає обвинувач.

«Основний чинник усіх затриманнь кримських татар – це замовність такого вироку, без врахування інших факторів пов’язаних з особою. Російській Федерації вигідно використовувати кейс «Хізб ут-Тахрір», як можливість розправлятися з кримськими татарами та створювати пугало у вигляді терористичної організації, яка загрожує Росії та її безпеці», – розповів для Суспільне Крим виконавчий директор Української Гельсінської спілки з прав людини Олександр Павліченко.

Він зазначив, що для окупаційної влади важливе існування організації, адже якби це був не «Хізб ут-Тахрір», вони б створили чи вигадали щось нове. 

«Це один з ФСБ-шних прийомів, що потребує жертв, які в подальшому потрапляють в машину для залякування мирного населення. Це робиться для того, щоб посіяти страх і показати, що на місці затриманого може бути кожен. Неважливо, чи мала особа відношення до якоїсь злочинної діяльності. Якщо вона вже потрапила у список затриманих окупаційною владою – ніякі чинники не враховуватимуться», – сказав Олександр Павліченко.

Адвокатка Ліля Гемеджі звернула увагу на положення Женевської конвенції та на те, що Муратов є громадянином України.

Захисниця Еміне Авамільова зазначила, що прокурор посилався на неприпустимі докази.

«Держобвинувач посилався на показання оперативного співробітника, які базувалися на оперативних даних та жодним чином процесуально не закріплені. Також посилався на якісь посередні характеристики, на те, що сусіди чули як у гості до Муратова приходили особи мусульманської зовнішності з бородами і при цьому вони голосно обговорювали в квартирі Зекир'ї Муратова, при цьому цей свідок не показав про що саме йшлося. мова, що вони обговорювали, можливо вони говорили про машини, або інші деталі. У суді цього встановлено не було. Своїми свідченнями говорив про те, що Муратов брав участь у релігійних бесідах, обговорення справ релігійної громади міста Алушта, таким чином він намагається уникнути покарання. Вважаємо, що для літньої людини, якій цього року виповнюється 65 років, навіть цей термін є довічним. За обговорення, бесіди та за участь у громадському житті міста через участь у житті громади — такий термін? Захист не згідний із злочином, який ставиться за нього, готуватиме свою промову в дебатах», — заявила адвокатка Ліля Гемеджі.

Виконавчий директор Української Гельсінської спілки з прав людини наголосив, що це стара радянська практика, яка йде з 20-30-х років. Особа, яка становила певний інтерес серед суспільства, просто переслідувалась без врахування жодних інших факторів: повноліття, стан здоров’я, докази невинуватості. 

Олександр Павліченко також розповів, чому Російська Федерація постійно намагається прибрати кримськотатарське населення з півострову.

«У Криму вже давно була присутня риторика, яка і зараз постійно озвучується Російською Федерацією, де витягується звинувачення, яке слугувало обвинуваченням в депортації  кримськотатарського народу у 1944-му році.

Наприклад, що кримські татари пішли на колабораціоналізм з окупаційною владою, коли Крим був окупований німецькими військами в роки Другої світової війни.

Російська влада використовує цей тезис, щоб показати недружній характер ставлення кримськотатарського народу до Росії. Зараз й досі встановлюються цінності Радянського Союзу: всіх, хто не приймає їхні правила – вороги. Відповідно, Росія переносить цю оцінку на кримськотатарський народ, звинувачуючи їх у зрадництві. Ця поведінка буде змінена лише тоді, коли окупаційна влада покине півострів. Звичайно, питання деокупації повинно бути максимально мирним. Лише деокупація змінить радянське бачення та припинить пропагування даної історії», – додав Павліченко.

Він резюмував, що на сьогоднішній день ми можемо розраховувати тільки на ту практику, яку ухвалюють в подібній категорії справ. 

«Важливо позасудове втручання якихось інших сил, які мають змогу вплинути на рішення, адже вже йде спланований процес з певним сценарієм та визначеною метою, де давно відомий фінал. Це прекрасно розуміє кримськотатарський народ і все населення, яке виявляє незгоду з окупаційним режимом. Треба максимально підключати всі незалежні міжнародні організації, які поширюють свою юрисдикцію на Російську Федерацію», – зазначив виконавчий директор УГСПЛ.

Що відомо

• Зекір’я Муратов - кримський татарин з інвалідністю 3-ї групи, має ряд захворювань: високий тиск 200/150 міліметрів ртутного стовпа, серцева недостатність, порок серця, оніміння лівої нога, часті падіння, атрофія м'язів. У чоловіка опущена одна нирка, внаслідок чого він відчуває постійні напади сильних болів. Муратов пережив кілька операцій: пахова грижа, пупкова грижа, видалили жовчний міхур, жовчнокам'яна хвороба, хронічна гіпертонічна хвороба.
• Влітку 2021 року політв'язень захворів на COVID-19 у слідчому ізоляторі. У тяжкому стані його екстрено доставили до тюремної лікарні МОТБ-19 у Ростові-на-Дону з діагнозом «двостороння пневмонія», у нього була поразка 50% легень. Раніше у березні він пережив гіпертонічний криз.
• Загалом у палаті він перебував 48 днів, але, незважаючи на тяжкий стан та клопотання адвокатів, суд незмінно залишав Муратова під вартою, продовжуючи запобіжний захід за регулярними заявами прокурора.
• Кримського татарина було затримано в Алушті 7 липня 2020 року в ході масових обшуків за звинуваченням у скоєнні злочину згідно зі статтею 205.5 КК РФ. 
• Ісламська політична партія «Хізб ут-Тахрір», заборонена в Росії з 2003 року. На території України та більшості країн світу організація діє без обмежень на рівні національних законодавств.

Читайте нас у Telegram