Перед тим, як вилетіти до Бішкеку, спортсмени поспілкувалися із кореспондентом Суспільного Крим. Кожен по-різному оцінює свої шанси, виступає у різних вагових категоріях, але всі сходяться в одному: для них куреш – невід’ємна частина кримськотатарської культури, а чемпіонат світу у Бішкеку – шанс показати її всьому світові.

Наскільки інтенсивною була підготовка до Кубку? Чи встигаєте ви це поєднувати з особистим життям та хатніми справами?

Еюп Хурдаде: Зазвичай я маю три тренування на тиждень. Коли починається підготовка до таких великих турнірів – тренуюся щодня по дві години. Цього разу ще мали тренувальні збори у селі Журавки (Кіровський район Криму). Влітку я більше працюю, аби забезпечувати родину. Але перед турнірами доводиться відкладати всі справи та повністю присвячувати себе підготовці. 

Алім Дейна: Чотири рази на тиждень тренуюся, інші три присвячую роботі у рідному селі та допомозі батькам по дому. 

Чим відрізняється куреш від інших видів боротьби? Чи важче боротися на поясах, аніж в іншому стилі? 

Ісмаїл Молдаванов: Греко-римська боротьба передбачає роботу у півкорпуса, у вільній – працює весь корпус. В куреші йде хват за пояс, його не можна відпускати та розривати. До того ж, у куреші часто борються представники інших стилів – тут можна зустріти дзюдоїстів, вільних та греко-римських борців. Арсенал курешу дуже різноманітний.

Алім Дейна: Взагалі куреш – дуже важкий вид боротьби, адже він передбачає обмеженість дії: ми прив’язані до поясу, який не можна відпускати. Аби покласти суперника на лопатки, можна використовувати в основному кидки та (оскільки ми боремось у вільному стилі) підніжки. Це дуже важко. П’ять хвилин на килимі – майже війна. 

Читайте також: Четверо спортсменів з Криму представлять Україну на Кубку Світу з боротьби на поясах

Чому ви вирішили займатися курешем? Яким було ваше перше тренування? 

Азім Халілов: Я почав займатися боротьбою, коли мені було 11 років. Прийшов до тренера сам: взяв 50 гривень, не сказав нічого батькам, і разом з однокласником пішов на тренування. Побачив, як інші хлопці тренуються – і в мене самого з’явився азарт, захотілося повторити та перевершити. За вечерею розповів батькам: вони підтримали. 

Ісмаїл Молдаванов: У 17 років почав займатися вільною боротьбою та курешем. Це був цілком свідомий вибір: по-перше, тому що це наші традиції та частина культури кримських татар, а по-друге, тому що хотів навчитися захищати себе. 

Хвилюєтесь перед змаганням? На яке місце розраховуєте?

Алім Дейна: Хвилююсь. Звісно. Але мене підтримують мої батьки та близькі. І, якщо буде воля Аллаха, займу призове місце. Шансів завжди 50 на 50 – але цього разу у мене, сподіваюсь, їх трохи більше. 

Ісмаїл Молдаванов: Поборемось, подивимось. Але взагалі розраховую на перше місце.

Азім Халілов: Зовсім не хвилююсь. Страху немає – лише бажання стати чемпіоном світу та представляти у майбутньому Україну на Олімпійських іграх з боротьби.