Крім того, вимагатимуть провести аудит Каспійського трубопровідного консорціуму, де стався розлив нафти, та проситимуть відшкодування Україні одного мільярда гривень. Юристи зазначили, що нафта розлилася на 80 квадратних кілометрів і спричинила забруднення акваторії Чорного моря. Про це заявив адвокат Олексій Шевчук під час пресконференції. 

Більше про перспективи такого позову та як можна моніторити екологічну ситуацію у Криму говорили у “Темі дня” з Борисом Бабіним - доктором юридичних наук, професором, експредставником президента України в АР Крим та Євгеном Хлобистовим - професором кафедри екології Києво-Могилянської академії, експертом КТРЦ.

Борис Бабін зазначив, що Асоціація Реінтеграції Криму зверталася до Єврокомісії з питання розливу нафти і був відповідний розгляд цього питання:   

“Зверталися у вимірі шкоди басейну, надали обставини. Справа у тому, що акціонерами відповідної структури є, зокрема, італійські і американські інвестори і саме у вимірі відповідальності італійської компанії ми поставили питання Єврокомісії:“Чи буде вона розглядати відповідальність за порушення екологічних норм Євросоюзу?”. Ми отримали відповідь, що, на жаль, Єврокомісія не матиме відповідної компетенції щодо консорціуму, оскільки, на думку Єврокомісії, це відбулося все ж таки без доведеної шкоди ЕС. 

Болгарія чи Румунія - держави-члени ЄС, які могли постраждати від цього витоку. Але, тим не менш, Єврокомісія запевнила нас, що вона у подальшому буде уважно моніторити діяльність європейських компаній у межах таких консорціумів у Чорноморському басейні. Хоча вони і не мають юридично зобов’язального механізму, є механізм політичний,  чорноморської співпраці, які існують під егідою ЄС. Але казати, що після цього хтось отримає мільярд євро - я б не був таким оптимістичним”.

Стосовно позову юрист зазначив, що важко коментувати, якщо не знати трьох аспектів цієї справи: 

“Перше питання: від кого подається цей позов, це держава Україна, чи це якісь інші особи. Друге питання: в межах якого кримінального провадження подається. Третє питання: це розмір шкоди. Якщо ви хочете отримати рішення суду, головний виклик - це дійсно відповідно доведений розмір збитків. Це не перші вже українські юристи, які мали цю ідею. Я так розумію, що це дійсно цікаве питання і я так розумію, це дійсно цікавий юридичний квест. Подивимося як буде розвиватися ситуація”.

Борис Бабін додав, що слово “екоцид”, яке згадували юристи на пресконференції, варто використовувати з обережністю:

“Я був би з такими питаннями дуже обережним. Я не хочу, звісно, обіляти порушників екологічного права і, звісно, тут в їх діях вбачається склад відповідних порушень, може і злочинів, але питання екоциду для того, щоб його довести у суді, навіть демократичному, справедливому суді - це дуже важкий квест. Я досліджував практику справ по екоциду в Україні та інших державах і, скажімо так, обережно, жодного рішення суду ще загалом у світі, де був на національному рівні покараний саме екоцид, я ще не знайшов. Тому тут для мене судова перспектива все ж таки у більш приземлених і менш політичних складах злочину”.

Він пояснив, що є методики доведення збитків у такій справі і доступ до місця, де відбувся розлив є, адже це води, відкриті для торговельного судноплавства і, теоретично, ніхто не заважав у цих водах проводити відповідні пошукові та дослідницькі операції.

Професор кафедри екології Києво-Могилянської академії Євген Хлобистов повідомив, що позов з точки зору права має перспективу, але тільки за умов, що ми будемо мати доступ до всієї інформації і дуже коректно будемо формувати доказову базу. А сам розлив нафти, будь-який, він є загрозою для екології: 

“Конкретний розлив, який був здійснений неподалік від новоросійського порту через аварію судна, як ми знаємо зі ЗМІ, з новин, в принципі, ця пляма була неподалік від російського узбережжя. Тобто ми не зафіксували, що ця пляма досягла території Криму. Можливо це було, але фіксації не було і тому ми не можемо це використовувати в якості доказу. Я припускаю, що відповідно руху течії в цьому районі вона могла рухатися у східному напрямку, тобто не до Криму, а скоріше до Грузії, але фіксації саме біля Криму, наскільки я знаю офіційно не було. 

Що стосується інших розливів нафтопродуктів, які ми можемо зафіксувати в принципі і через можливості нашого аерокосмічного спостереження, там треба фіксувати, збирати проби і доводити, що це саме шкода, яка йде від російських суден”.

За словами еколога, шкоду для довкілля можна розрахувати за відповідними методиками, але потрібні натурні спостереження:  

“Нам потрібно знати, де, скільки і як воно сталося. Якщо ми будемо, вибачте, так теоретизувати, “на березі”, умовно кажучи, що там сталося і що там могло статися, то, на жаль, це буде не коретне дослідження і навряд його можна буде використати у  міжнародних інстанціях. Якщо якась техногенна аварія має місце, нам потрібно знайти можливість дослідити, зафіксувати чітко розлив цієї плями, взяти пробу або в інших спосіб зафіксувати яка кількість нафтопродуктів і де саме вилита, яка надалі доля цієї плями. 

Тоді ми можемо оцінювати відповідний збиток для морської акваторії, для природних ресурсів моря. Ці методики є, нам на сьогодні просто не вистачає можливості дослідити натурно ці проблеми. І це не тільки тому, що ми не контролюємо Крим, тут є і трошки інші проблеми. Ми не використовуємо і наявні можливості”.

Моніторинг, який ведеться зараз, спирається на наявні дані, які можна взяти з відкритих джерел інформації, з даних, які передають волонтери з Криму і з міжнародних джерел. Євген Хлобистов додав, що те, що робить представництво президента в АР Крим і  прокуратура автономії - це дуже корисна справа і потрібно цю роботу значно посилювати і підвищувати її ефективність: 

“Посилити можна, по-перше, через підвищення ефективності систем аерокосмічного зондування і спостереження за ситуацією у реальному часі. Якщо ми кажемо про розливи нафтопродуктів, то ми теж маємо можливості певним чином фіксувати розмір цієї плями і, в принципі, ми навіть можемо брати пробу води. Питання це стосується більш системної державної роботи, більш такої підтримки з боку технічних можливостей і організаційних можливостей держави, тут нам є куди рухатися. 

Поки ми певною мірою себе відчуваємо екологічними розвідними. Ми спираємося на якісь відкриті джерела інформації чи на якісь очевидні абсолютно порушення і потім робимо висновки, а нам би треба брати ініціативу і задіяти сьогоднішні можливості держави, щоб цей моніторинг був більш дієвим, більш ефективним. Нам потрібно все ж таки владнати питання екологічного моніторингу у Криму і взагалі опіку екологічними проблемами, щоб були відповідні структурні підрозділи, створені не тільки у центральних органах виконавчої влади, а і, зокрема, у межах обласних адміністрацій - Херсонської, наприклад. 

Щоб все ж таки були люди, які безпосередньо будуть займатися екологічними проблемами Криму, моніторити ситуацію на місцях, мати можливість виїзду до лінії розмежування, фіксувати порушення, брати проби якості повітря і води. Якщо б ці питання вирішувалися більш ефективно, ми б мали більше інформаційного потенціалу щодо того, що саме відбувається на теренах Криму”.

Професор кафедри екології згадав і про роботу експертного середовища Кримської платформи. Там ці питання піднімалися, але суттєвого прориву у цій сфері поки що немає.