Про цю проблематику та драфт законопроєкту, напрацьований експертами, говорили в “Темі дня” з Олександром Павліченко - виконавчим директором Української Гельсінської спілки з прав людини, Дар’єю Свиридовою - першою заступницею Постійного представника президента України в АР Крим та Борисом Бабіним - доктором юридичних наук, професором, екс представником президента України в АР Крим. 

Олександр Павліченко зазначив, що мова йде виключно про провадження в кримінальному процесі і йдеться про справи щодо яких вирок не набув законної сили або ж про справи, де вирок взагалі не був ухвалений через відсутність доступу до матеріалів кримінального провадження, які залишилися на непідконтрольних територіях. На сьогоднішній день ми маємо приблизно до 400 осіб які є фактично жертвами цієї ситуації. Якщо ж говорити про вирішення цієї проблеми, то тут є декілька варіантів: 

“Можливе внесення змін до кримінального процесуального кодексу або ж ухвалення спеціального закону який стосується саме цієї категорії справ і саме цієї категорії осіб.  Це обговорення дозволило напрацювати модель, яка буде запропонована і враховувати як таку бланкетну норму, яка буде вводитися в кримінально процес кодекс з посиланням на те, що це буде регулюватися окремим законом власне який буде стосуватися саме цієї категорії справ. Йдеться про те, що б не поширювати цю проблему  на весь спектр кримінальних справ, які перебувають на розгляді в судах”

Окрема категорія - це особи, які відбули покарання на непідконтрольних територіях. За словами  виконавчого директора Української Гельсінської спілки з прав людини, на час окупації окремих районів Донецької і Луганської областей в місцях несвободи перебували приблизно 16 тисяч громадян, перевезли на підконтрольну територію 450-500 осіб. Решта залишилася відбувати покарання на непідкольтрольній території. І після звільнення вони переїздять без документів, без паспорта з однією посвідкою про звільнення яка так само не визнається в якості документу.  Це ще одне проблемне питання щодо визнання документів які видаються. Такі випадки, зокрема також розглядали під час круглого столу у Верховному Суді, результатом якого є вироблені моделі, які мають бути покладені в текстову форму:

“Міністерство юстиції пропонувало що вони в другому кварталі 2022 року готові були оприлюднити свій варіант матеріалу. Ми з свого боку цим спільним свім авторським зібранням могли б підготувати буквально за 1-1.5 вже текст який можна було б передати до наприклад парламенту через нардепів які б виступили співавторами і ініціаторами подання до парламенту цього тексту”

Дар’я Свиридова - перша заступниця Постійного представника президента України в АР Крим зазначила, що до них звертаються різні категорії громадян, які можуть бути і потерпілими і підорзрюваними або особами, щодо яких було винесено рішення українських судів до окупації і власне кожна з цих категорій очікує певного завершення правосуддя з боку України. І на думку представництва це фактично підпадає під питання того, що ці особи частково є жертвами збройного конфлікту, бо їх права порушені у зв'язку з окупацією і вони не можуть отримати доступ до нормального правосуддя. Але на даний момент представництво президента ніяк не може допомогти цим людям, окрім як брати участь у підготовці плану стратегії реалізації  і експертного долучати до розробки відповідного законопроекту.  Хоча про терміни розробки фінального цього тексту говорити важко:  

“Мені важко сказати скільки може тривати наша робота тобто це може бути швидко, довго - залежить від багатьох факторів. Якщо ми кажемо про строки в плані до стратегії деокупації напрацювання механізмі і пропозиція таких законодавчих змін має бути напрацьована та ініційована урядом власне до середини наступного року”

Борис Бабін - доктор юридичних наук,  екс представник президента України в АР Крим вважає, що ці всі ці процеси почалися після того як Україна програла в Європейському суді з прав людини дві справи, пов'язані з неможливістю завершити кримінальні провадження. А саме питання певною мірою перезріло за вісім років окупації і  навіть якщо щось зараз в підпорядкують, то це буде звісно добре і правильно. Разом з тим, на думку доктора юридичних наук, слід розуміти  що це не питання деокупації, це дещо інше, хоча гуманітарний вимір тут певний присутній. Щодо шансів на підтримку майбутнього законопроекту він зазначив наступне: 

“Тут є дійсно шанс, що буде політична воля і такі питання, які насправді не дуже болісні і не потребують системних перетворень - вони будуть доволі просто вирішені. Для цього необхідно проголосувати закон, внести зміни в купу кодексів. Суто технічно це важке завдання, тут слід команді юристів добре все прописати”

Щодо інших варіантів, як вирішити питання з такими справами, то на думку Бориса Бабіна їх слід давно було принити, особливо якщо це загальні кримінальні кейси, не тяжкі і середньої тяжкості. Або за участі генеральної прокуратури: 

“Як на мене тут навіть генпрокуратура могла би в межах своєї функції координації правоохоронців надати певні методичні роз'яснення і навіть на цьому рівні в межах чинного процесуального закону 2\3 цих проваджень було б припинено. Але ми так не можемо робити, бо хочемо щоб все було “красиво”. Ну добре, будемо чекати, поки схвалять законопроект - дай боже, щоб це було хоча б у 2022 році”