Перемога в апеляційному суді Амстердаму. Чи поставлено крапку у процесі?

Олеся Вакуленко
·
16:44, 28 жовтня
Перемога в апеляційному суді Амстердаму. Чи поставлено крапку у процесі?
Джерело фото: Суспільне Крим

Україна отримала перемогу в Апеляційному суді Амстердама у справі так званого "скіфського золота". Йдеться про колекцію з понад 500 експонатів кримських музеїв, наданих Амстердамському археологічному музею Алларда Пірсона для виставки "Крим - золотий острів у Чорному морі". Виставка завершилася після окупації Криму Російською Федерацією. Згідно з українським законодавством, музейні об'єкти є частиною музейного фонду України. Міністерство культури України наголошувало, що експонати мають повернутися до України. Кримські музеї наполягають на нерозривності колекцій і на тому, що експонати, вивезені з Криму до окупації його Росією, повинні повернутися в музеї, звідки були взяті. У 2016 році окружний суд Амстердама ухвалив повернути експонати кримських музеїв Україні. У серпні 2017 року музеї окупованого Криму оскаржили це рішення у апеляційній інстанції.

Про значення “скіфського золота” для України, перспективи та умови його повернення -  про все це говорили в “Темі дня” з Евеліною Кравченко - старшим науковим співробітником Інституту археології НАН України та Олександром Малишевим - старшим науковим співробітником Інституту держави і права ім. Корецького Національної академії наук України. 

Евеліна Кравченко зазначила, що експонати, які мають повернутися в Україну знайдені були в основному на розкопках некрополю за часів незалежності України або безпосередньо перед розвалом СРСР.  Окремо вона розповіла про цінність цієї колекції: 

“Ця колекція безцінна, я навіть не беруся її оцінювати в грошах, тому що неможливо оцінити археологічні речі, не можна встановити їх вартість, якщо ми не кажемо про страхову вартість. Цінність цієї колекції для історії України колосальна, вона така сама, як цінність Криму для України. Тобто це взаємопов'язані речі і пропорційні”.

За її словами, експонати, які не поїхали на виставку в Амстердам і досі залишаються на території окупованого півострова. Це колекція з Ялти, Ялтинського історико-культурного музею, вони не встигли оформити документи, додала старший науковий співробітник Інституту археології НАН України. Проте, за її словами, деякі експонати могли бути вивезені з території півострова:  

“Інформацію ми отримуємо про переміщення іноді з офіційних джерел, наприклад це виставки які проводилися в Татарстані, в Москві, це речі, які тимчасово перемістили, але чи вони повернули і що вони повернули - ми не знаємо. І ми отримуємо опосередковану інформацію, яка може свідчити про переміщення якихось колекцій, але ця інформація не підтверджена документально. Я впевнена що процес переміщення триває”.

Чи можна вважати судове рішення крапкою в цьому процесі ми розпитали у  Олександра Малишева -  старшого наукового співробітника Інституту держави і права ім. Корецького Національної академії наук України:

“Це великий документ десь 32 сторінки я нарахував нідерландською мовою і короткий прес-реліз англійською мовою.  Ще до того як воно з'явилося я собі уявляв так, що  є рішення суду апеляційної інстанції, зрозуміло, що Росія буде його оскаржувати, але рішення суду може набути законної сили і буде виконане, експонати повернуться до України, а далі Верховний Суд Нідерландів може розглядати скарги Росії але це вже нічого по суті не вирішувало. Разом з тим в цьому рішенні суду чітко написано, що суд не наполягає на виконані цього рішення до його касаційного оскарження. Відповідно Росія матиме можливість подати касаційну скаргу і рішення законної сили не набуде. Зрозуміло, що вони її подадуть і тому ясно, що це не крапка в процесі, а крапка з комою”.

Він додав, що ця справа - це один з фронтів війни з Росією, а суд упереджений і часто політизований  щодо України на всіх етапах цієї справи, адже ще в суді першої інстанції вже було прописано, що анексій, окупація, агресія з боку Росії немає ніякого значення для цієї справи, суд це відкинув. Друге проміжне рішення у 2019 році апеляційного суду, на думку Олександра Малишева, повністю антиукраїнське, а оце рішення фактично на 90% дублює це проміжне рішення, яке було проти України:

“Я не знаю психологію нідерландських суддів, але знаю трохи психологію українських, от такі рішення вони часто з'являються коли готується одне рішення, а потім в останній момент хтось натиснув і вирішуються по-іншому, так в принципі і тут. Саме рішення в мотивувальній частині має дуже багато поганого, дуже багато небезпечного, що нам вилізе боком в касаційній інстанції.  Треба ще з цим дуже серйозно працювати, а ті аргументи, які суд навів на нашу користь, які ми раніше не наводили, вони правильні звісно, але ну вони більш вразливі, мені здається до критики, тому тут в мене є трошки песимізм”.

Олександр Малишев розповів, що проміжне рішення полягало  в тому, що реституція на міжнародні конвенції тут не застосовується, а це є майновий спір між Україною і українськими музеями, а це саме українські музеї і суд це визнає і російська сторона це визнає. В рішеннях суду назви музеїв вказані англійською мовою (фото прикріплене нижче - ред.) і тривалий час Україна не могла поміняти директорів цих музеїв через формальні причини - треба було вносити зміни в законодавство. Наразі їх поміняли, але тим не менш вони продовжують розігрувати цю карту:  

Позасумнівом за великим рахунком правда на стороні України це всі розуміють, але коли я читав текст проміжного рішення і сьогоднішнього, ось ця “магія” цього фахового нідерландського правосуддя, коли читаєш ти сам починаєш в це вірити і вони там все так виписують по-єзуїтськи,  там дійсно надзвичайно потужна юридична школа, які можуть обгрунтувати будь-що”.

Він зазначив і  те, що Україна не до кінця використала ті можливості, які дає закон, ухвалений у 2020 році, який дав змогу змінити керівництво кримський музеїв. До цього в українському реєстрі юридичних осіб значилися директори, які призначені до окупації Криму і на той момент вже не мали зв'язку з Україною. Саме за їхнього керівництва музеї подали позови про передачу експонатів в окупований Крим. Тепер директорів поміняли і вони мають не допустити подання цієї скарги невідомими, невстановленими особами. Якщо  ж касаційний розгляд таки відбудеться, то прогнози щодо його термінів різні - від 1-2 років і до 5-ти.   Розповів Олександр Малишев і про ноу-хау голанського права: 
Мене здивувало з самого початку коли в 2016 му році ми виграли нібито справу, а витрати поклали на Україну. Зазвичай витрати покладаються на ту сторону, яка програла, тим паче сторона, через яку все це почалося. Величезні звісно гроші україна весь час платить і в цьому рішенні теж написано, що “Україна платить - і нехай платить”. На кримські музеї покладено тільки обов'язок компенсувати витрати на провадження апеляції, це кілька тисяч євро - смішні гроші, а Україна сотні тисяч євро платить за зберігання колекції за весь період, і далі платитиме згідно з цим рішенням”.