Більше про деталі цієї справи та про каральну психіатрію на окупованому півострові говорили в “Темі дня” з Миколою Полозовим - адвокатом,  Ільмі Умеровим - колишнім політв’язнем та заступником голови Меджлісу кримськотатарського народу і Андрієм Іванецем - істориком. 

Микола Полозов зазначив, що навідати політв'язня зараз  складніше, бо правила стали жорсткішими і зараз необхідно отримати дозвіл керівника слідчого ізолятору для цього.   Адвокат додав, що жодних підстав для того аби переводити Нарімана Джеляла до психіатричної лікарні не було: 

“Слідчий просто виніс постанову. Переведення в психіатричну лікарню на стаціонарне обстеження не вимагає судового рішення. По закону вимагається як мінімум щоб у слідчого були сумніви у осудності звинуваченого, в його можливостях захищати себе. Але очевидно, що жодних сумнівів у здоровому глузді Нарімана бути не може. Тому звісно ми це розцінюємо як каральну акцію з боку влади”.

За словами Миколи Полозова, слідство переслідує дві мети. Перша - це убезпечити себе, провівши непотрібну експертизу і “потім казати, що ось він здоровий”. Друга, і головна, - це те, що коли людина перебуває на експертизі, якщо в цей період проходить суд про продовження міри запобіжного заходу, куди його зобов'язані привести, то з експертизи нікого не привозять.

“Зараз терміни проведення експертизи будуть співпадати з терміном утримання під вартої і у слідства будуть законні підстави не приводити його в суд що б він не міг зробити заяви. Сама експертиза триває від 21 до 28 днів і за необхідності може бути продовжена”.

Адвокат додав, що Російська влада вже зробила багато зусиль щоб Нарімана Джеляла сховати від громадськості і не дати йому висловитися щодо умов утримання. І суд апеляційної інстанції, коли розглядав скаргу захисту, проводився у закритому режимі. Умови перебуванняу психіатрічній лікарні відрізняються від умов СІЗО, Микола Полозов розповів про перші перешкоди, з якими зіштовхнулися рідні Нарімана Джеляла:

“Практично неможливо передати продукти та речі. Той набір продуктів, який дозволений в СІЗО, в клініку чомусь не дозволяють, там інші правила. Дружина Нарімана 3 доби намагалася зробити передачу і це було зроблено з великим трудом. Також важливо розуміти як тримали Умерова: його помістили в палати, де перебували реально душевнохворі люди, що є повним порушенням його прав як абсолютно здорової людини. Як зробили з Наріманом - зрозуміємо пізніше. І третій момент, ми говоримо про каральні практики радянської психіатрії і ряд українських політичних  в'язнів  казали про те, що правоохоронні органи застосовували психотропні ліки. Про це казав Микола Карпюк. Чи будуть вони застосовувати речовини до Нарміна, враховуючи що така практика є, ми дуже через це непокоїмося”.

Він додав, що постанову слідчого про призначення експертизи будуть оскаржувати, але  для цього потрібно отримати документ. Поки слідчий його не вручив. Щойно буде документ - будуть підстави для того, аби звернутися в суд і пройти всі відповідні інстанції і далі - звернення в ЄСПЛ.

Свою думку щодо дій окупаційної влади висловив і Ільмі Умеров - колишній політв'язень, заступник голови Меджлісу кримськотатарського народу. 

“Вони використовують це для залякування інших і для того, щоб зламати конкретну людину. В даному випадку може щоб він дав інші свідчення. Він же не визнає провини і взагалі ця стаття не для Нарімана Джеляла”.

Він розповів свою історію перебування в психіатричній лікарні. Його туди привезли з дому, він був під підпискою про невиїзд: 

“Дуже важко було перші кілька днів. Мене помістили в так зване 9 відділення психіатричної клініки, де перебувають психічно або душевнохворі. Вони в цьому відділенні живуть по 15, 20 років і більше. Я був в окремій палаті, але у цієї палати, так само як і у всіх інших, не було дверей. Будь-який хворий міг до мене підійти, заговорити, чіплятися. Вони всі різні, деякі є спокійні, доброзичливі, а деякі - агресивні. На п'ятий день мені стало дуже погано, я навіть втрачав свідомість, мабуть, це були гіпертонічні кризи. Мені стали видавати на 1 годину в день телефон і 2 рази дозволили з дому приносити їжу. Я не приймав ніякої їжі лікарняної, ніяких препаратів, навіть воду не пив. Все тільки те, що принесли з дому і те, що я взяв особисто з рук дружини чи доньки. Психотропних препаратів щодо мене не було”.

Колишній політвязен додав, що багато спілкувався з співробітниками лікарні, зокрема з лікарями і медсестрами, санітарами. Він з'ясував, що виявився першим “політичним” з часів розпаду СРСР”

“Практика почалася з мене. Я був першим а потім вже практично всіх кримських татар, які потрапляли у “справах Хізб ут-Тахрір”, або за інші статті, їх всіх проводили через цю психіатричну експертизу, так звану. Насправді це один з методів тортур, я вважаю, одне велике катування. Найскладніше було фізично. Морально я витримував, а фізично організм не хотів пристосовуватися. Тільки з п'ятого  дня, коли мені зовсім погано стало, мною трохи займалися лікарі терапевти, спеціалісти і стан потроху покращився та і може я трохи звик до того. Серед божевільних перебуваєш - і сам наче божевільний стаєш”.

Умеров розповів, що триматися йому допомагала година для відвідин, яку йому надавали. Інколи приходили приблизно сто людей. 

Приклад Нарімана Джеляла та Ільмі Умерова не є першими випадками застосування психіатрії в каральних цілях. За інформацією Українського інституту Національної пам’яті, систематично використовувати психіатрію з метою ізоляції дисидентів почали наприкінці 1950-х — на початку 1960-х років. Голова КДБ СРСР Юрій Андропов у квітні 1969-го направив у ЦК КПРС проект плану розширення мережі психлікарень і вдосконалення їх використання для захисту інтересів держави та суспільства.  Більше про паралелі, які є між використанням каральної психіатрії в СРСР та зараз Росією в окупованому Криму розповів історик Андрій Іванець:

“Громадян україни піддають переслідуванням, використовуючи методи якраз незаконної психіатрії. В чому є подібність ситуації як в радянському союзі переслідували дисидентів, людей в чомусь не згодних з комуністичним режимом. Зараз бачимо, що окупаційний режим застосовує примусове психологічне обстеження як репресію проти тих людей, які заявляють певну незгоду або з існуючим політичним режимом, або мають якість погляди, які заборонені в Російській Федерації, але є дозволеними в Україні. Тому однозначно тут спостерігається спільність використання репресивних механізмів і використання закорема психіатрії з такою метою”.

Історик додав, що в сучасній Росії недемократичні тенденції набирають сили з кожним роком. Вони поки не мають такого масштабу, як було в особливо критичні моменти в часи СРСР. Але сама тенденція в цілому є негативною.

“Спершу каральну психіатрію не застосовували, а 2016 року вона вже застосовується. І зараз ми бачимо що все частіше і частіше її використовують.”

За часів СРСР для захисту жертв каральної психіатрії 5 січня 1977 року при Московській Гельсінській групі була створена Робоча комісія з розслідування використання психіатрії в політичних цілях. Завдяки роботі цієї комісії У 1977 році на конгресі Всесвітньої психіатричної асоціації в Гонолулу (США) було ухвалено резолюцію про визнання факту зловживання психіатрією в СРСР. Спільними зусиллями демократичних сил вдалося домогтися того, що 31 січня 1983 року Всесоюзне наукове товариство невропатологів і психіатрів СРСР офіційно вийшло зі складу Всесвітньої психіатричної асоціації. Коментуючи можливість повторення такої ситуації Андрій Іванець зазначив, що поки російська каральна психіатрія не опустилася до рівня, який був у Радянському союзі, але що буде в майбутньому - сьогодні сказати важко. Проте загострення не демократичних тенденцій  та консолідація авторитарного режиму “має нам слугувати дзвіночками з минулого що б не допустити цього у майбутньому”. 

Нагадаємо, 6 вересня підконтрольний Росії суд в окупованому Сімферополі заарештував Нарімана Джелялова на два місяці. ФСБ Росії закидає йому та ще двом кримським татарам – двоюрідним братам Азізу та Асану Ахтемовим – підрив газопроводу в селі Перевальне. 7 вересня ФСБ опублікувала відео, на якому брати називають себе винними у вчиненні диверсії. У розмові з адвокатом Айдером Азаматовим Азіз Ахтемов розповів, що спецслужби для отримання свідчень застосовували до них фізичний і моральний тиск, били і погрожували розстрілом.