За словами Ігоря Яременка найголовніше - це ухвалення в цілому документу, адже до цього року не було ані стратегії, ані плану заходів з її реалізації. Документ є важливим політичним сигналом:  

“Ухвалення такого документу це дуже важливий потужний політичний сигнал. Як всередині країни, для наших громадян і для громадян україни, які проживають на тимчасово окупованих територіях, так і дуже потужний сигнал на світовій арені нашим партнерам нашим друзям і безумовно Російській Федерації про те, що питання Криму не закрито, питання Криму щодня на порядку денному і ми будемо наполегливо працювати над деокупацією і реїнтеграцією півострова”.

Він додав, що складно планувати коли Російська Федерація піде з окупованого Криму,  це середньострокова як мінімум, якщо не довгострокова, перспектива. Сам план кожні два роки має переглядатися, а цілі оновлюватися. 

Згідно з текстом розпорядження, виконання затвердженого плану заходів має здійснюватися за рахунок та в межах видатків, передбачених у державному та місцевих бюджетах, а також за рахунок інших джерел не заборонених законодавством. Яка наразі ситуація з фінансуванням майбутніх заходів плану прояснив Ігор Яременко:  

“Основна частина заходів, яка там передбачена, відбуватиметься в межах тих програм, які заплановані і наразі закладаються в бюджет наступного року. Водночас там є окремі заходи, які передбачають окреме бюджетування, наприклад питання екології, до якого ми ставимося досить серйозно, і моніторингу ситуації на півострові. Ми плануємо приділити цьому увагу і побудувати спеціальні пости які будуть моніторити екологічну ситуацію на півострові. Це потребує фінансування і на це буде виділено фінансування”.

Заступник міністра з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України розповів і про нову установу, яка має бути створена згідно зі затвердженим планом: 

“Це установа буде створена під парасолькою нашого міністерства і основні завдання будуть полягати в тому, щоб максимально збирати і накопичувати будь-яку інформацію, яка стосується окупованих територій. Від порушень прав людини, від питань, пов'язаних з майном, до, наприклад, тих осіб, які переслідують наших громадян, проти яких ми на сьогодні ініціюємо санкційні заходи і в подальшому будемо тільки розширювати цю роботу. Це така установа, яка буде займатися збором інформації і її поширенням. Наприклад, люди, які сприяли проведенню “виборів” в Криму - є ті хто організовує, є ті хто сприяють.  Ті, хто організовували, вони можуть бути притягнені до відповідальності, а ті, хто сприяли бувають такі випадки коли вони не можуть бути притягнені до кримінальної відповідальності. Але це не означає, що вони не можуть нести політичної відповідальності”.

Про пропозиції, які були до цього плану заходів від Меджлісу розповів Рефат Чубаров.

“Ми давали свої пропозиції до цього плану і для нас було дуже важливо побачити наскільки вони прийняті. Ми давали пропозиції аби в цьому плані були пункти щодо розроблення та подання на розгляд Кабміну законопроєктів, щодо внесення змін до Конституції України у частині АР Крим, щодо визначення статусу Автономної Республіки Крим як  національної територіальної автономії кримськотатарського народу. Ми запропонували, аби уряд підготував розглянув і виніс на розгляд Верховної Ради законопроєкт про статус кримськотатарського народу. Оці дві пропозиції, вони прийняті, але в дуже загальному вигляді.

Ми наводили дуже багато аргументів, чому вирішення цих питань до самої деокупації наближає час звільнення Криму, але уряд записав зовсім в іншому вигляді. Для нас неприйнятно, що термін виконання - протягом року після деокупації тимчасово окупованих територій. Бачимо тут протилежно різні підходи. Тим не менше, цей план може переглядатися, він може уточнюватися і ніхто не забороняє, скажімо, іншим суб'єктам законодавчої ініціативи винести розроблений, підготовлений законопроєкт на розгляд Верховної Ради. Тут головне, щоб була політична воля Верховної Ради, але політична воля Ради багато в чому на сьогодні залежить від позиції вищого керівництва держави”.

Ігор Яременко в свою чергу зазначив, що пропозицій до цього документу було дуже багато і часто вони були діаметрально протилежні: 

“Ми дуже обережно відносилися до тих пропозицій, які стосуються потреби змін до конституції України. Ми хочемо щоб цей план був не ефемерним, а щоб він був реальним і виконуваним, а те що стосується питань, які потребують змін до Конституції -  це дуже чутливе питання. Не зважаючи на мою особисту підтримку, я думаю, що якщо ми план зробимо не реальним, це буде не на користь деокупації, тому це два паралельні процеси”.

Про основні виклики цього плану розповів Борис Бабін - доктор юридичних наук, професор, експредставник президента України в АР Крим:

“Основних викликів два. Перший виклик - це те, що немає бюджетного фінансування. Ми знаємо нашу управлінську практику: якщо державний орган має додатковий кошторис, то завдання реалізуються значно швидше. Якщо його немає, то це реалізується за рахунок наявних ресурсів та резервів, відповідно, дуже повільно і можливо, на жаль, не першочергове.

Другий виклик - це виклик контролю. Цей план за механізмом контролю повторює попередній документ 2018-го року, який наразі нарешті скасований, який значно слабший. План сміливо оперує реальними проблемами, до честі його авторів, він дійсно увібрав у себе величезну кількість питань які або боялися раніше озвучувати, або політично не хотіли озвучувати. Блокування мовлення з окупованих територій - це питання політичне, його чомусь не хотіли піднімати. Нарешті підняли питання посилення Офісу генерального прокурора і МЗС іншими органами. Проведення Кримської платформи з абстрактного виміру в конкретні щорічні конференції безпекового характеру, які проводить Міноборони - це мені дуже подобається. Викликом буде - чи буде фінансування і чи буде контроль за виконанням заходів”.

Стосовно зміни статусу півострова, доктор юридичних наук зазначив наступне: 

“У мене, як у юриста, враження (від результатів праці робочої групи з напрацювання змін щодо статусу Криму, - ред.) м'яко кажучи контраверсійне. Зрозуміло що ті проєкти, які писалися академіками, дуже далекими від Криму, і практиками, дуже далекими від конституційного права, скажімо обережно, то вони не мають перспективи у сесійній залі незалежно від політичної кон'юнктури. Навіть пан Порошенко не наважувався це проносити в Конституцію, тому що всі розуміли, що це дуже сире та поверхневе бачення ситуації.

Підхід, який зараз - він, як і в інших питаннях (водопостачання, радіомовлення), більш реалістичний. Уряд ставить реальні питання деокупації. Тут ми дуже багато чуємо: “Міністерство оборони”, “оборона”, “безпека” і мені це значно більше подобається, ніж загальне міркування про роздавання буклетів на КПВВ”.

Говорячі про те, чого не вистачає в документу, Борис Бабін згадав про Кримську платформу: 

“Укладачі плану, вони йшли чітким шляхом - які органи що запропонували, вони те туди і прописали. Це, з одного боку, певною мірою, не зовсім вірно, з точки зору теорії права, але практично ми бачимо, хто і що конкретно робитиме найближчими роками. Звісно, там є прогалини і, звісно, там є пункти не дуже коректно сформовані - тут можна цілий перелік складати. Одне питання: я розумію, що там є певна політична складова. Суто юридично в тексті слово "Кримська Платформа" згадується два рази в дуже вірному контексті конференції, але ж має бути ще щось про Кримську платформу. Уряд має щось якось координуватися з цим більше, сильніше або вказати як він ставиться щодо цього загалом”.