Невідповідності в справі журналіста Єсипенка

Міла Олександрова
·
10:45, 05 жовтня
Невідповідності в справі журналіста Єсипенка
Джерело фото: Кримська солідарність

У вівторок, 5 жовтня, очікується чергове засідання по справі позаштатного кореспондента української редакції «Радіо Свобода» (проєкту «Крим.Реалії») Владислава Єсипенка. Цей судовий процес стане шостим процесом по суті у справі журналіста. Редакція «Суспільне Крим» зібрала ключові невідповідності в його справі з минулих процесів.

Владислава затримали 10 березня 2021 року в окупованому Криму, на Ангарському перевалі. Протягом 27 днів до Єсипенка не допускалися незалежні адвокати. Водночас інтерв'ю з ним показав російський державний телеканал «Крим 24»: на відео, опублікованому на сайті каналу, Єсипенко підтвердив, що знімав на півострові для «Крим.Реалії», а також сказав, що нібито дублював відзняте відео українським спецслужбам. За повідомленням адвоката Олексія Ладіна, співробітники окупаційного УФСБ по Криму «погрожували Єсипенку розправою» після того, як він на суді в Криму звинуватив відомство в тортурах.

Це фрагмент з листа Владислава Єсипенка, де він докладно описує те, що відбувалося з ним протягом доби в ніч з 10 на 11 березня.

«Повалили на підлогу, надягли на вуха дроти з петлями і включили струм. Біль був нестерпним. На мої крики ніхто не звертав уваги. Хлопці працювали злагоджено і без емоцій. У паузах між тортурами ставили питання: «Мета приїзду в Крим», «Ми знаємо, що ти журналіст, але розкажи нам про завдання від спецслужб України», «Коли ти був завербований?», «Що і де знімав в Криму?», «Що ти знаєш про полковника Кравчука?» Також говорили, що у мене є досвід догляду від стеження, оскільки я часто прискорювався і гальмував під час їзди на авто. Тобто «умінням йти від стеження» натякали на мою шпигунську сутність», – пише в першому листі, переданому в редакцію «Крим.Реалії», Владислав.

Раніше його звинувачували тільки по ст. 223-1. Кримінального кодексу Росії (Незаконне виготовлення вибухових речовин, незаконні виготовлення, переробка або ремонт вибухових пристроїв). Покарання за цією статтею передбачає від 8 до 12 років позбавлення волі. Зараз йому інкримінують ще одну статтю обвинувачення - ст. 222 КК РФ (Незаконні придбання, передача, збут, зберігання, перевезення або носіння зброї, його основних частин, боєприпасів). Санкція даної статті передбачає покарання від 5 до 12 років позбавлення волі.

Невідповідності

Свідки з боку обвинувачення, зокрема «співробітник ФСБ» Дмитро Коровін, який керував спецоперацією по затримці Єсипенка, запевняє, після огляду його автомобіля недалеко він Ангарського перевалу, він відвіз журналіста-фрілансера в будівлю окупаційного управління ФСБ Росії у Сімферополі. Туди, за версією «оперуповноваженого», о 16:00 доставили затриманого і речові докази, і Владислав Єсипенко нібито зізнався в тому, що «діставав вибуховий пристрій зі схрону СБУ».

За версією Коровіна, пізніше ввечері, близько 20:00-21:00, Єсипенка відпустили додому, взявши усну обіцянку, що він прийде в «управління ФСБ» наступного дня. Сам Владислав запевняє: протягом ночі його катували у підвалі для отримання зізнань у тому, чого він не скоював.

В остаточній версії обвинувального висновку відсутня як інформація про Службу зовнішньої розвідки України, так і прізвище полковника Кравчука. За версією обвинувачення зараз Владислав підозрюється в тому, що «перевозив і збирав самостійно вибухівку. Слідство в обвинувальному висновку пояснює це, що за словами Владислава, граната була йому необхідна, щоб «захищатися від агресивних кримських татар». З остаточної версії обвинувачення, це речення також зникло. Наразі, він обвинувачується у «зберіганні, перевезенні, та переробці вибухового пристрою з невідомою метою, частини якого він забрав у невстановлених осіб».

Під час допиту свідків з боку обвинувачення, які були в статусі понятих під час затримання Владислава і огляду його автівки, Аліна Прилепська та Іван Левковський стверджують, що вибуховий пристрій у автівці знайшов собака кінолога, але Прилепська впевнена, що граната була в бардачку, а Левковський запам’ятав, що вона знаходилась у ніші під кермом.

На наступному засіданні, під час допиту Антона Семенкова, одного зі свідків, що був присутнім коли тривав обшук у Єлизавети Павленко. Саме у Єлизавети зупинявся Владислав, коли приїздив у Крим у відрядження. І саме з нею в автівці він знаходився під час свого затримання. Семенков та ще один свідок, який був присутнім при обшуку квартири, Владислав Іванов, стверджують, що було вилучено: диктофон з аудіодисками, відеокасети, CD-диски, блокноти із записами, кілька мобільних телефонів, сумка з особистими речами, яка за словами Павленка, належала Владиславу Єсипенку, і металошукач.

В одному з протоколів допиту зазначено, що Єсипенку потрібен був металошукач, щоб знайти закопану гранату. Як було зазначено раніше, Владислав повідомив, що всі свідчення проти себе на етапі слідства були дані під тортурами. Також, жоден зі свідків не підтверджує, що металошукач був у робочому стані під час вилучення.

Під час останнього судового засідання виступав свідок Олег Федоров, який брав участь в якості понятого в оперативних заходах в районі села Правда, де, за версією слідства, Владислав показав ФСБ схрон з вибухівкою. Федоров розповів свою версію: коли йому запропонували бути понятим, він підійшов до автівки біля будівлі ФСБ у Сімферополі, де знаходилося два співробітники ФСБ, другий понятий, Владислав Єсипенко і водій. У своїх свідченнях, Федоров пояснює, що вони приїхали в село Правда Первомайського району, Єсипенко по дорозі пояснював куди потрібно згорнути, щоб дістатися до місця: «з лівого боку товариш сказав, що потрібно згорнути, орієнтир сільськогосподарські споруди». Після чого, всі вийшли з автомобіля і Єсипенко вказав на дерево, де він нібито витягнув вибухівку.

Журналіст у відповідь на допит Федорова, пояснює суду: «Ваша честь, я хочу заявити, що свідок каже неправду, оскільки мене на вулицю Франка ніхто не підвозив. Мене співробітники ФСБ відправили з міста Бахчисарая відразу ж в сторону Правди. Це я роблю офіційну заяву, що ця людина говорить неправду».