Про реальний стан можливостей отримання освіти рідною, зокрема кримськотатарською мовоює, в Криму розповіла юристка Ельвіна Семедляєва. Вона пояснила, що коли батьки намагаються домогтися відкриття кримськотатарського класу в начальній школі, директори називають три основні причини, чому це неможливо зробити. Серед них: відсутність приміщення, відсутність вчителів і відсутність підручників. 

«Як з’ясувалось пізніше, класів достатньо, викладачів достатньо в школах, принаймні, для того, щоб діти отримували повноцінну освіту кримськотатарською у молодшій школі. І підручники також маються в наявності, навіть свіжонадруковані. Про це розповів один із співробітників Міносвіти в Криму. Коли він самостійно з’їздив до директорки школи, в якій батьки почали розбиратися із цією ситуацію, то все це з’ясувалося. Однак, далі ситуація не просунулась. Ми все також не маємо кримськотатарських класів при школах і діти не можуть навчатися рідною мовою», - сказала юристка.

Семедляєва описує проблему освіти на прикладі однієї з Симферопольських шкіл, але підкреслює: така проблема існує майже в усіх навчальних закладах на півострові. Всі розмови про відкриття повноцінних кримськотатарських класів завершуються словами дирекції: «ви маєте кримськототатарську школу, ідіть туди». Втім, не всі можуть дозволити собі возити дітей на інший кінець міста і обирають навчальні заклади в своєму районі. 

Ельвіна пригадує, що до неї, неодноразово зверталися батьки за консультацією, тому що бажають, щоб дитина вчилась кримськотатарською мовою у школі.

«Були ситуації, коли батьки приходили до директорів і прямо казали, що знають про закриті приміщення в школі, які можна було б виокремити під кримськотатарський клас, пізніше з’ясовувалося, що класи просто не оснащені: там немає дошки, парт, стільців тощо. Кабінет просто порожній декілька років поспіль. Я фіксувала випадки, коли дирекція школи казала батькам про те, що вони не мають запитів на відкриття подібних класів. Хоча, згідно закону, керівництво навчальних закладів заздалегідь, на початку року має інформувати про те, що в школі буде відкритий кримськотатарський клас», - зазначила юристка. 

Ще один аспект, який озвучують директори шкіл батькам – те, що їхня дитина не складе єдиний державний іспит по завершенню школи. Семедляєва пояснює, що чула такі пояснення від декількох директорів різних шкіл.

 «Ваша дитина, яка буде вчитися кримськотатарською не складе ЄДІ, не зможе вступити у жодний ВИШ, тому що в нього не вистачатиме годин російської мови. Хоча це не виглядає правдиво: окрім уроків російської мови, існує предмет рідна російська мова. І, скоріш за все, коли частина дітей іде вивчати, наприклад, кримськотатарську мову, частина вивчає предмет із назвою рідна російська мова. Але кількість годин по базовому предмету російської мови, уроки з якого загальні і обов’язкові для всіх, вони рівні», – розповідає Ельвіна Семедляєва. 

Їй здається, що такі вказівки ідуть зверху. 

 «Треба розуміти, що різні директори з різних шкіл говорять одними і тими самими словами. Навіть про складення тих самих іспитів. Складається враження, що їм роздали однакові методички у Міносвіти і вони просто пішли відпрацьовувати їх на місцях», - сказала юристка.

Ельвіна додає, що стосується вивчення української мови – до неї особисто не зверталися, але вона знає батьків, які б хотіли цього.

«Вони чомусь не готові боротися за це, можливо мені так здається, але я зробила такий висновок. Хоча це – їхнє базове право. Їх та їхніх дітей», - пояснила вона.

В Еміне (ім’я змінено з міркувань безпеки і за проханням героя – ред.) троє дітей. Старший син ходить у школу. Вона розповіла редакції Суспільне Крим, на власному досвіді, як разом із іншими батьками намагалася домогтись відкриття кримськотатарського класу у школі.

«Я знала про дискримінацію рідної мови. Однак, наочно побачила як це відбувається, коли моя дитина пішла в школу. Батькам під час батьківських зборів, роздали листочки і під диктовку, так-так, саме під диктовку, зобов'язали написати відмову від вивчення рідної кримськотатарської мови, але з позначкою «добровільно». У відповідь на питання про причини такого рішення, ми почули сотні «дуже вагомих» підстав: нібито немає підручників, вчителів, тощо. Після відмови писати заяву, пішли непрямі загрози, мовляв дитина провалить іспит. Наприкінці втомлений вчитель нарешті зізнався, що від нього цього вимагають зверху. Кілька тижнів потрібно було витратити, щоб домогтися вивчення кримськотатарської рідної мови в якості основного уроку. Однак, на превеликий жаль, ми опинилися єдиним в школі класом, хто зважився йти до переможного. Всі інші батьки написали відмову, повіривши в так звані «причини». Іншими словами, нас просто намагалися обдурити, щоб десь у якогось чиновника на столі лежала красива статистика, мовляв ось, дивіться кримські татари самі не хочуть»,  - сказала Еміне. 

Кримськотатарського класу в школі, де вчиться син Еміне немає досі. Втім, домогтися одного уроку на тиждень кримськотатарської вона, з іншими батьками, змогла. Розраховує, що наступним кроком все ж таки, стане відкриття повноцінного класу.

Жінка розповідає, що проблема з освітою рідною мовою – не єдина з якою вона стикнулась, відправивши свою дитину до школи. 

«Перший конфлікт в школі виник після того, як першокласників, в числі яких моя дитина, без відома і згоди батьків відвели до пам'ятника невідомим солдатам під червоними прапорами Радянського Союзу. Знаєте, коли в будинку доживає свої останні роки бабуся, чию молодість і сім'ю зруйнували під ці самі прапори, а пізніше під ними ж вислали, назвавши зрадниками, то сьогодні ці прапори у нас асоціюється з кольором крові. І подібна затята спроба політизації кримськотатарської молоді відчувається як плювок в історію нашого народу», – пояснює вона.

Еміне розповідає, що 1 вересня дітей з класу забрали для проведення обряду освячення, згідно з канонами православ’я, окрім кримських татар. Еміне пояснює: для читання п'ятикратної і п'ятничної мусульманської молитви не передбачається жодної можливості в школі. Діти змушені шукати закутки або спізнюватися на уроки, щоб помолитися, за що отримують догани. 

«Я стала свідком безперервних актів тиску щодо нашого народу з боку влади. Сюди відносяться не тільки безпосередні розправи, подібних інцидентів, пов'язаних з викраденнями, обшуками, затриманнями, адміністративними та кримінальними справами за національною і релігійною ознаками, а й більш тонкі методи. Зокрема, знищенням основ, на яких існуємо ми, як народ: культура, релігія, мова. Тому, було абсолютно не дивно, коли з першого навчального дня на нас навалилася шкільна програма, в якій практично червоними лініями виокремлено політичний аспект: лінійки, класні години, святкові заходи, спрямовані на формування патріотизму та створення образу держави як переможця і визволителя», – розказує Еміне про свій досвід навчання сина в кримській школі.