Водночас інше особливе значення має змінена позиція Білого Дому щодо Мінських угод. Ще 16 червня 2021 року на саміті в Женеві, після зустрічі з Президентом Російської Федерації, Президент США заявляв про те, що докладатиме зусиль для реалізації Мінських угод. За словами американського лідера, розгляд Мінських угод був одним з питань порядку денного переговорів на найвищому рівні. До того ж, впродовж останнього часу Мінські угоди розглядались у Вашингтоні та Брюсселі як безальтернативний шлях дипломатичного вирішення конфлікту між Україною та Росією.

Відсутність згадки про Мінськ в новій Спільній заяві щодо стратегічного партнерства України та Сполучених Штатів Америки відкриває нові можливості для України, аби переформовувати тупиковий Мінський процес. Відійти від безальтернативності Мінську, вочевидь, було одним з принципових завдань української делегації і підсумкова заява обох лідерів зрештою вийшла з під пера українського авторства. В ній парадигма дотримання Мінських вимог змінилась на необхідність розв’язання конфлікту «на основі міжнародного права, включно зі Статутом ООН». Останнє є тектонічною зміною в ефективній протидії російській lawfare доктрині, яка в цілому підважує ідею міжнародного порядку, заснованого на правилах.

Юридичним упущенням Спільної заяви України-США стала відсутність згадки про санкції та санкційні параметри у разі газового шантажу з боку Росії. Президент Зеленський на прес-конференції після зустрічі з Президентом Байденом заявив, що питання санкцій розглядалось. Однак, обговорення санкційного треку звелось лише до Північного потоку-2, а про якесь суттєве розширення американських санкційних програм (в рамках, наприклад, Акту Магнітського) проти Росії зараз не йдеться. Інші санкційні тематики, як узгодження чи синхронізація україно-американських санкцій, чи реформування українського санкційного закону, залишились поза увагою глав держав.

Примітно, що очільник українського НАК «Нафтогаз» Юрій Вітренко зазначив, що так і не побачив юридичних підтверджень політичній заяві американського Президента щодо можливих санкцій проти Росії у разі газового шантажу, додавши, що Україні потрібні «гарантії… контракти з європейськими компаніями на транзит через Україну».

США, як і українські партнери (Канада чи ЄС), не поспішають поширювати дію санкцій за режимом Акту Магнітського на порушників прав людини в Криму. Необхідність такого кроку постійно лунала від заступників міністра зовнішніх справ України чи членів української делегації в ПАРЄ, але нині ідея залишається лише на рівні заяви. Посилення санкційного тиску на агресора як прерогатива двосторонніх відносин США та України відсунена на третій-четвертий план. А історична можливість вивести українську санкційну політику на якісно новий рівень у тісній взаємодії з США втрачена.

P.S.: Альона Гетьманчук з Центру «Нова Європа» у статті для Європравди припустила, що такого теплого міжособистісного контакту в Вашингтоні з українським Президентом, який був у американського лідера з ізраїльським прем’єр-міністром ще тиждень назад, не було. Пані Гетьманчук не дарма згадала питання про «хімію». У квітні 2021 року Зеленський сказав французькій газеті Le Figaro, що важливо мати більш глибоку співпрацю з американським колегою, а не лише "офіційні дзвінки". Він також зазначив, що "хімія ... просто є або її немає".

Дотримуючись цієї концепції, офіс Зеленського повідомляв про хід зустрічей з іноземними лідерами, використовуючи ідею міжособистісної хімії. Заступник керівника Офісу президента Андрій Сибіга якось охарактеризував зустріч Зеленського з президентом Туреччини Таїпом Ердоганом як "хімію добрих відносин". Чи було засідання Білого дому справжньою хімією – не зрозуміло, але цілком ймовірно, що ні. На запитання репортера після зустрічі з Байденом Зеленський скромно відповів, що «не знає» [чи була хімія між ним і американським візаві].

Слухаючи ж розмову між Зеленським та Байденом, було відчутно, що переговори в Овальному кабінеті Білого дому об’єднали політиків різних епох, стилів та культур. Пристрасна промова Зеленського контрастувала з прагматичними та загальними зауваженнями Байдена. На жаль, двом президентам не вдалося організувати спільну пресконференцію після зустрічі тет-а-тет. Ось чому ми можемо лише здогадуватися, наскільки глибоким було взаєморозуміння між керівниками і наскільки далекосяжними виявляться домовленості.