Вітаю народ України, бажаю всього найкращого! Я, в'язень Кремля, Умеров Шабан Ізетович, народився в Узбецькій РСР Ташкентська область, м. Ангрен, свого часу в далекому 1944 році, куди був висланий з Криму весь мій народ Радянською репресивною машиною, поставивши клеймо на народ, як «зрадники». 

Довгі роки, перебуваючи в депортації, кримські мусульмани в мирній боротьбі домагалися повернення на батьківщину, доводячи про те, що ми не зрадники, і в 1986 році домігшись дозволу, народ став повертатися, в тому числі і я, в 1990 році після служби в армії ще тоді радянській, я відразу приїхав до Криму.

Потім послідував розпад СРСР, що напевно порадувало багато народів, також український і кримськотатарський. По волі долі Крим приєднався до складу України. Так, все це сталося тоді, коли ми, залишивши дома в середній Азії і приїхавши на історичну батьківщину на голу землю. Гроші перетворилися просто в папір, але народ мій не зневірився, працював і облаштовувався. Я разом з моїм народом рухався в напрямку жити і творити разом з народом, який жив на той час в Криму.

В 1992 році я зустрів свою майбутню дружину і не відкладаючи на довгий термін, ми утворили сім'ю. В 1993 році у нас народився син, а потім дві доньки: 1996 році - старша дочка і в 2004 році народилася молодша. Проживали ми спочатку в Піонерському, потім переїхали в село Урожайне Сімферопольського району і згодом я купив ділянку в Каменських дачах, де побудували будинок з усіма умовами.

Весь цей час не було ніяких проблем. З приїздом до Криму я, як мусульманин, почав вивчати свою релігію і жити відповідно до неї, і так як релігія спонукала мене до того, щоб підтримувати зв'язки з родичами та сусідами, вів активний спосіб життя в суспільстві. Якщо у людей були проблеми, то намагався допомогти вирішити їх разом з ними. 

Загалом життя текло своїм чередом. Живучи в Кам'янці, я познайомився з багатьма людьми і подружився з ними. Вони теж були активними людьми в суспільстві. Хотілося б описати один із прикладів про те, як ми проводили свята для дітей в цьому регіоні і на це свято приходили діти різних національностей, і ніхто не робив відмінності між ними, були атракціони, конкурси, безкоштовна їжа, напої, подарунки дарували дітям - тобто всі були задоволені.

Але в 2014 році, як вам відомо, сталося те, що наш народ насторожило в передчутті біди. Крим був окупований Росією, та очікування біди нас не підводило, весь той спокій, який був присутній при українському Криму, зруйнувався з приходом Россіі. Так, я думаю і в Україні немало бід принесло. Але сталося те, що сталося. Крим окупований РФ і ті, хто займав активний спосіб життя сьогодні знаходяться в тюрмах і таборах РФ. 

Перебуваючи під слідством в Криму, в Сімферопольському СІЗО - я в здебільшого сидів з російськомовними, і я ставив їм питання. Ну як в Російському Криму у багатьох було видно жаль з приводу того, що Крим окупований Росією, багато хто не очікував такого розвитку подій. Але ми, кримські мусульмани, розуміли до чого це призведе ще з далекого 1783, потім 1944 і це короткий опис, і ось 2014 год. Становище політв'язнів у в'язницях складаються по різному: у когось проблеми зі здоров'ям. Але хочу запевнити український народ, що всі тримаються мужньо в очікуванні того, що Бог зробив брехню зникаючою, коли істина приходить. І врешті-решт все зміниться в кращу сторону по волі Господа світів. До побачення українському народу і всіх благ!

*стилістика та орфографія тексту збережена авторська