Координаторка проєкту «Окупація очима підлітків», Наталія Лютікова розповідає Суспільному Крим, що вже довгий час займається проблемою молодих людей, які виїжджають з тимчасово непідконтрольних територій України. Наразі в її робочих файлах 11 історій підлітків, що досягли 18-річного віку й намагаються отримати свій перший український паспорт. 

Як вважає Лютікова, постанова Кабінету Міністрів, яка була прописана від 25 березня 2015 року є вкрай незручною, адже передбачає, що людина, якій виповнилося 18 років, при виїзді з Криму вперше після окупації, має підтвердити своє громадянство. Тобто, фактично, дитина, яка народилася в Україні, і має на руках свідоцтво про народження громадянина України має доводити, що вона є громадянином України. 

Однак, якщо мова йде про дитину до 18 років, при отриманні першого паспорта, ця процедура проходить легше. Достатньо присутності одного з батьків. Тобто якщо дитина виїжджає в період з 14 до 18 років з одним з батьків, вона має можливість отримати паспорт за 10 днів.

Проблема стосується тих молодих людей, які з 14 до 18 років з певних причин не виїжджали жодного разу з Криму. Як правило, це пов’язано з тим, що їхні батьки не хочуть, або не можуть виїхати з Криму. 

«Дитина до 18 років живе в окупації і залежить від батьків та їхнього рішення. Через хвороби, через свою позицію, через відсутність паспортів, бо часто паспорти забирали в 2014 році, коли людина переходила з муніципальної служби. Навіть, якщо людина і притримується позиції, щоб дитина отримала український паспорт, вона просто не може виїхати з Криму. Коли дитині виповнюється 18 років, багато хто хоче поїхати в Україну.

Дуже цікаво з ними говорити, дуже цікаво робити висновки з цих розмов. Всі ці діти народилися вже в незалежній Україні, вони вчили історію України, вони ходили до школи, і хоча більшість навчалась російською, але вони відчували себе українцями. Росія для них просто сусідня країна. Вони всі про це говорять про те, що не розуміють чому мають до неї приєднуватися, це інша країна

І от ставши 18-річними, особливо, якщо їхні друзі мають можливість виїжджати, розповідають про можливості, які є в Україні, чим відрізняється життя від того, яке протікає зараз в Криму або в Росії, то вони хочуть сюди виїхати. Вони не розуміють, чому не можуть виїхати в державу, в якій фактично народилися», – розповідає Лютікова.

Наталія Лютікова. Джерело: Суспільне Крим

Зараз для того, щоб таким дітям отримати паспорт України потрібно надати:

• Оригінали документів, що підтверджують громадянство та посвідчують особу батьків або одного з них, які на момент народження особи були громадянами України;
• Якщо таких документів  немає або хтось з батьків на момент народження був іноземцем/особою без українського громадянства або у разі набуття особою громадянства України на українській території - подається довідка про реєстрацію особи громадянином України;
• Документ, виданий відповідним органом, установою чи організацією, який містить фотографію особи. Якщо немає - подається письмове звернення у довільній формі, в якому пишуть інформацію про адресу місць проживання, навчання, роботи, установ виконання покарань та іншу інформацію, відомості про батьків або інших родичів, які будуть залучені до проведення процедури встановлення особи.

«Крім того, у виключних випадках за відсутності фотокартки особи та за результатами перевірок, за якими особу не ідентифіковано, з метою встановлення особи проводиться опитування родичів, сусідів, які були зазначені у письмовому зверненні», - йдеться у статті 43 зазначеного порядку.

Таким чином, для того, щоб отримати паспорт громадянина України недостатньо просто пред’явити наявне українське свідоцтво про народження, тому що в ньому немає світлини. 

18-річна молода людина, для того, щоб отримати паспорт, має привезти з собою трьох свідків. Ці свідки мають бути її батьками, навіть якщо вони розлучені, не проживають разом, а також ще один свідок - родич. Потрібно довести, що це - саме родич або, на крайній випадок, сусід. 

Наталія пояснює, як виглядає сама процедура засвідчення у ДМСУ, на якій була присутня сама.

«Процедура нагадує процедуру впізнання злочинця в поліції. Це відбувається так: дається три фотокартки людей, серед яких є фотокартка людини, яку встановлюють і батьки мають впізнати її це дитина, чи не її це дитина. Мабуть це придумано, щоб не було якихось підмін. Але ми говоримо про молодих людей, яким сьогодні 18-20 років. Коли вони виїжджають, вони так хвилюються, вони не мають життєвого досвіду, не проходять спец навчання. І співробітники міграційної служби, їхня кваліфікація передбачає, щоб відрізняти звичайну людину та зловмисника. Я вбачаю перебільшену історія про те, що тут валом будуть валити по підробленому свідоцтву про народження якісь там росіяни, наприклад, і будуть видавати себе за іншу людину, щоб отримати український паспорт. Через такі перевищені страхи, міри безпеки, наша влада позбавила тисячі молодих людей отримати паспорт», - сказала вона.

Якщо процедура впізнання проведена успішно, далі близько двох-трьох місяців триває процедура підтвердження особистості. Протягом цього часу встановлюється громадянство людини і тільки після цього їй починають виготовляти паспорт.

Джерело: Суспільне Крим

Дмитро Дупліщев є неофіційним опікуном 21-річної Ксенії Фролової. Ксенія не має батьків, за 42 дні до її повноліття, від неї відмовилися прийомні батьки і вона була вимушена провести цей час у притулку для неповнолітніх у Севастополі. Коли Ксенія виїхала з Криму, вона три роки поспіль не могла отримати паспорт. 

«Коли ми пояснили, що Ксенія не має батьків нас одразу попередили, що процес встановлення особи без батьків дуже-дуже складний і майже нереальний. Має відбутися якесь диво. Це так нам відповіли у міграційній службі Херсона. Пізніше взагалі з’ясувалося, що свідоцтво про народження Ксенії взагалі не внесено у базу даних Міністерства юстиції. З’ясувалося, що таких випадків сотні, а можливо навіть і тисячі тому що коли у 2000-х роках, коли документи вносилися в комп’ютерний реєстр, вносилися вони не дуже уважно. І дуже багато документів просто не внесено в базу. Виходить, що дитина, яка народилась в Україні, батьками громадянами України має доводити державі Україна, що він має право на громадянство. Більше того, я вивчав практику інших країн: у жодній з них людина не має доводити різними шляхами, що вона є громадянином цієї країни. Цілком достатньо заяви і далі державні інституції самостійно перевіряють і працюють із її документами», - повідомив Дупліщев.

У такому випадку, для засвідчення особи знадобилися також три свідки: за допомогою соціальної мережі Facebook і посту Наталії Лютікової знайшлися два свідки, що мешкали на сусідній вулиці. Завдяки суспільному резонансу, який викликав ролик про історію Ксенії в інтернеті, паспорт вона отримала. 

«Через два тижні, після того як ми підняли галас у соціальних мережах, мені зателефонувала дівчина, яка представилася помічницею голови міграційної служби. Включилося просто телефоне право, таке собі ручне керування і тлумачення закону України. Нас швидко запросили в Солом’янський підрозділ міграційної служби. Де нас приймають із розкритими обіймами, приймають двох свідків, документи. Вони закривають очі на те, що свідків двоє, а не троє. На те, що свідки не проживали за адресою, де була зареєстрована Ксенія, а були зареєстровані по сусідній адресі тощо», – пригадує опікун дівчини. 

Зараз Ксенія мешкає у Дніпрі і збирається вступати у навчальний заклад за профілем графічного дизайну. Її історія – скоріше виключення, ніж правило.

Джерело: Суспільне Крим

Юлія Соколовська приїхала в Київ із сестрою з Феодосії. Дівчині 19 років. Вона мала на руках повний пакет необхідних документів для подання їх на отримання паспорту. Спочатку Юлія прийшла у центр надання адміністративних послуг, їх відправили у міграційну службу, де порадили записатися у чергу. Найближчий час у черзі був датований серпнем місяцем. Враховуючи, що Юлія не може заїхати в Крим без довідки про подання на отримання паспорту. 

«Ми зателефонували мамі, в неї є знайомий юрист. Він зв’язався з представником президента у Херсоні і він попросив прийти наступного дня у міграційну службу. Ми прийшли, але через те, що мені вже 19 років, треба встановлювати особу, адже я не мала жодного документу зі своєю фотографією. В Києві ми нічого так і не вирішили, я залишилася складати іспити. Пізніше приїхала мама, ми поїхали в Херсон де нам все ж таки надали довідку і я змогла виїхати назад у Крим», - розповідає Соколовська.

Паспорт їй пообіцяли видати через 2 місяці. Мама Юлії була вимушена приїхати з Криму, хоча за словами дівчини, вона має хворобу ніг і ця поїздка не була для неї легкою. Юлія вступила в один із київських вишів. В університеті на відсутність паспорту відреагували, за словами дівчини, спокійно: зрозуміли ситуацію і прийняли свідоцтво про народження.

 «Система дуже незручна. У деяких може у батьків немає можливості виїхати з Криму, а коли дитина вже є повнолітньою не дуже розумію, чому не можна взяти просто необхідний пакет документів поїхати і самостійно подати їх», - розмірковує Юлія.

Наталія Лютікова розповіла ще одну історію. Через міркувань безпеки Суспільне Крим не називає ім’я ще одного героя. Мова йде про хлопця, який опинився у ситуації, коли його мама має російський паспорт, а батька примусили здати український паспорт після окупації півострову. 

«Хлопець вчився в українській школі-гімназії. Він не просто ідентифікує себе українцем, він вільно спілкується українською, його мрія зараз виїхати в Україну, тут жити та працювати. Але через всю цю ситуацію він вимушений був вчитися в Криму, закінчив цей навчальний заклад та восени має бути призваний в армію російську, якщо йому не вдасться за цей час виїхати в Україну. Це дуже страшно, насправді, фактично людина - заручник. І причина в державі. Не в державі-агресорі. А в нашій, в Україні», – коментує Лютікова.

Суспільне Крим надіслало п’ять запитів у різні державні установи з приводу цієї ситуації: у Міністерство реінтеграції тимчасово окупованих територій України, Представництво Президента України в Автономній Республіці Крим, Міністерство внутрішніх справ України, Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини та у Державну міграційну службу України. 

Редакція готова надати майданчик для коментування та роз’яснення ситуації в будь-який зручний для перерахованих державних установ спосіб.