Складно було потрапити на судове засідання 17 листопада і чи вдалося поспілкуватися з батьком?

- Ми змогли туди потрапити. Спочатку нас не пускали (до зали суду-ред), потім адвокати щось зробили і нас пустили. З батьком було дуже важко спілкуватись, тому що в нього зараз проблема зі слухом. Вона в нього завжди була, одне вухо в нього не чує, а друге – функціонує відсотків на 30. А тепер – він взагалі втратив слух. Щоб з ним спілкуватись – треба писати на папірці, щоб він хоча б розумів, про що кажуть. Це й робив наш адвокат – Назим Шейхмамбетов, він йому написав на папірці, приблизно, про що йде мова. От так і спілкувалися з батьком. З самого початку йому не надали медичну допомогу, десь близько тижня тому, він застудив вухо, його протягло. Десь через тиждень йому почали колоти якісь антибіотики. А толку – ніякого.

Взагалі вдається передавати йому якісь медикаменти, особисті речі?

- Знаєте, ми лише це й робимо. Речі ми передаємо, продукти – раз, два рази на місяць, медикаменти надсилаємо, в нього проблеми з сечостатевою системою, так само із шлунком, в нього різкі болі. Ну людині 62 роки, от в нього день народження, людина вже літня, звісно, що в нього будуть проблеми зі здоров’ям. Ну що ми можемо зробити? Пару місяців тому в нього закінчилися ліки для сечостатевої системи, йому надіслали посилку. Ця посилка десь загубилась і вона близько місяця "гуляла". А "Пошта Росії", коли нею користуєшся - надає чек та певний номер. Цей номер можна ввести в телефон і відслідкувати, де зараз є ця посилка. Тобто що ми бачили? Посилка була отримана, значить, співробітники СИЗО з пошти цю посилку забрали, але якимось чином не довезли її до СИЗО. В цій посилці, Бог з ними, з цими продуктами, там були ліки для сечостатевої системи, які були потрібні батьку. Його так тримали (без ліків – ред.) десь близько місяця, він мав дуже поганий вигляд. Ці різкі болі, я взагалі не розумію, як він все це терпів. Там взагалі…Спочатку він сидів в камері, де було три людини, потім його перекинули в камеру розміром 3 на 2 метри, де бігають щури, яких він ловив руками, де дує вітер, вогкість.. Я вважаю, що це просто нелюдські умови.

Який стан духу Вашого батька і що надає йому сил?

- Він дуже багато малює… малює картини і передає нам. Він просить нас в посилки вкладати роздруківки якихось українських церков, селищ, це якось йому допомагає в житті.

Ви пам’ятаєте день, як затримали батька?

- 26 жовтня (2019 року-ред.) в мене мало бути весілля, а до цього, за декілька днів до того, як батька забрали, їх разом із матір’ю викликали у ФСБ. І ставили їм такі питання, мабуть аби час тягнути, питали: коли здали телефон, (а може в цей час і підкинули?), ключи, бо батько на машині приїхав, там зв’язка ключів була (окупаційне слідство стверджує, що під час обшуку в будинку Приходька знайшли телефон, який містить листування щодо планування терористичних актів - ред.). Ви знаєте, які питання ставили? "Як ви робите ковані решітки, ворота такі красиві?". Їх три години там тримали! "А пам’ятаєте, як при Україні було, як вам жилося?" Отакі питання, просто ні про що! Мама тоді сказала, що ми до цієї політики не причетні, дайте нам спокійно жити, в нашої доньки весілля 26-го, ми думаємо про те, як доньку заміж видати. І вони знали про це чудово. Тому заміж я виходила вже без батька.

Ми всі знаємо Олега Аркадьєвича, як українського патріота, любителя історії, коваля. А яким знаєте ви пана Олега, як його донька?

- Я – єдина дитина в сім’ї. Я – донька і батько завжди ставився до мене, як до принцеси. Він для мене – все. В нього такі руки, з такими мозолями, руки, які все своє життя працювали. І те, що йому закидають тероризм… та він ніколи в руках автомата не тримав. Це просто повна маячня! Батько – дуже працьовита людина, він постійно й вдома щось робив, ремонт сам робив, просто людина з золотими руками. Він ніколи нікому не відмовляв і сусідам, і всім, хто до нього звертався за якоюсь допомогою. Він завжди допомагав усім. А потім, коли його взяли, нам потрібно було зібрати гарні характеристики про батька, зібрати по сусідах, хто що скаже. І ви знаєте – жоден. Ніхто нічого не підписав. Одна наша сусідка, яка завжди приходила до нас, якій батько неодноразово допомагав, яка з моєю мамою завжди спілкувалась, можна сказати, що ми родинами товаришували. Знаєте, що вона сказала? Вона сказала: якщо "взяли", значить, було за що.