З тих часів мало, що змінилося. Історія колишнього політв'язня, громадянського журналіста, кримського татарина Нарімана Мемедемінова, підкреслює це. Як він починав свою журналістську роботу, до чого це призвело та чи може він зараз займатися журналістською діяльністю? Суспільне.Крим поспілкувалося з Наріманом в його будинку у селищі Холмівка, Бахчисарайського району.

Перший допис у соціальній мережі

Все розпочалось із поста в соціальній мережі Facebook у 2014 році. Росія вже окупувала Крим, але ще не розпочала активну боротьбу з кримськими татарами та українцями на півострові. 

“Мені зателефонували об 11 і сказали, що в одного з моїх сусідів, розпочався обшук. Я прийшов на місце, так, дійсно там були люди у військовій формі, щоправда, без зброї. Пізніше з’ясувалося, що це була ФСБ. Приводом став якийсь вкрадений магнітофон, обшуком якого займалась саме ФСБ чомусь, а родина в якій розпочався обшук - за два місяці до подій в них помер батько та чоловік, і от вони прийшли саме до них. Про це я написав невеличкий пост”, - пригадує Мемедемінов. 

Пізніше був арешт Севастопольської групи у “справі Хізб ут-Тахрір”. Руслан Зейтулаєв, Нурі Прімов, Ферат Сайфулаєв і Рустем Ваітов були заарештовані, а пізніше засуджені за “участь у терористичній організації Хізб ут-Тахрір”, яку Росія визнає незаконною, але вона легально діє на території України.

Наріман також відвідував судові засідання по цій “справі”. Він пригадує, що тоді судові засідання ще були відкритими, на них було достатньо легко потрапити. Він записував коментарі адвокатів, які займалися цими справами і також публікував їх на своїй сторінці в соціальній мережі.

Ідея “Кримської солідарності”

Громадська ініціатива “Кримська солідарність” з’явилась у 2016 році, як відповідь адвокатів, правозахисників і родин заарештованих на той момент, на репресії з боку російської влади. 

Мемедемінов пригадує, що тоді йому було запропоновано стати громадянським журналістом ініціативи і робити матеріали не для власних соціальних мереж, а для однієї загальної сторінки: 

“Тоді ми подумали, що потрібно всі матеріали, які ми пишемо зібрати в одному місці та зробити щось дійсно впізнаване. Щоб люди могли в одному місці прочитати про все, що відбувається в Криму. Ми почали звертатися до активної молоді з інших регіонів і таким чином сформували сітку громадянських журналістів, які були готові висвітлювати кримські події”, - зазначив журналіст. 

Таким чином він виконував роботу журналіста для ініціативи до березня 2018 року. Аж поки, 22 березня 2018 року Наріман не прокинувся від голосного гуркоту в двері.

Затримання, арешт і відбування покарання

У постанові “слідчого ФСБ” про притягнення Нарімана Мемедемінова в якості обвинуваченого стверджується, що “будучи прихильником ідеології міжнародної релігійно-політичної організації “Хізб ут-Тахрір аль-Ісламі”, визнану терористичною і забороненою Верховним судом РФ, Наріман Мемедемінов розмістив на своєму каналі на відеохостингу Youtube в період з 17 лютого 2013 року (дата відкриття каналу) по 25 березня 2014 року (дата розміщення останнього ролика ставиться йому слідством) відеозаписи, що містять публічні заклики до тероризму, в тому числі висловлювання, спрямовані на залучення інших осіб в діяльність “Хізб ут-Тахрір”.

Такий текст був написаний в постанові на обшук і подальший арешт Нарімана. 

“Це був прямо гуркіт у двері. Я подивився у вікно побачив якихось людей, зрозумів, що дійсно до нас із обшуком. А враховуючи, що це був березень і ще холодно, я побіг до дверей і почав їм кричати, щоб не вибивали двері. Я думав про те, що якщо мене заберуть, як родина в такий холод буде жити без дверей. У відповідь я почув якийсь божевільний добірний мат”, - сказав Мемедемінов. 

Після проведення обшуку, Нарімана забрали у відділок, потім йому був обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, а через півтора роки “судів”, Мемедемінова засудили до двох із половиною років колонії-поселення, фактично, за три відеоролика на каналі в YouTube. 

“Коли я знайомився з людьми в СІЗО, а пізніше у колонії, і розповідав про своє обвинувачення, в більшості реагували з посмішкою. Мені всі казали, що тобі тут не місце. Розуміючи під “тобі”, таким як ти”, - зізнається він.

Наріман на волі

У вересні 2020 року Наріман вийшов з колонії та повернувся додому в Крим. Він не може займатися наступні два роки адмініструванням інтернет-сайтів. Наріман пояснює, що ведення власної сторінки в соціальній мережі - це також адміністрування. 

“Мені б дуже хотілося повернутися в журналістику. Я взагалі мав бажання отримати журналістську освіту, але навіть онлайн - він розуміє під собою виїзди на навчання, а поки я не можу нікуди виїхати з Криму. Тому що окрім заборони на адміністрування сайтів, я маю дворічну заборону на виїзд з території Російської Федерації”, - уточнив він.

Поки Мемедемінов перебував за ґратами, одразу трьом незалежним українським журналістам, які працювали в Криму, Росія заборонила в’їзд на свою територію, в тому числі, на територію окупованого Криму. Альона Савчук, Аліна Смутко і Тарас Ібрагімов, які працювали на півострові отримали заборони на продовження своєї професійної діяльності із формулюванням, що вони “можуть зашкодити федеральній безпеці РФ”. 

“Я дізнався про це від адвокатів, ці журналісти не писали казок про Крим. Вони об’єктивно висвітлювали інформацію. Тому заборона їхнього в’їзду - це неправильно. Тому що я дорівнюю цю заборону до вільного вираження незалежної думки. А завдяки таким журналістам як вони, я мав публічність у своїй справі. Публічність – це певний захист у таких справах. Важливо, щоб люди розуміли, за що зараз можуть позбавити свободи у Криму”, - зазначив він.