Справа, яку було відкрито правозахисники назвали другою сімферопольською «справою Хізб ут-Тахрір». В ній фігурує двадцять дев’ять осіб. Переважно кримські татари. Двадцять п’ять з них знаходяться в СІЗО в Ростові-на-Дону та Ростовській області, четверо оголошені у розшук. Правозахисний центр «Меморіал» визвав усіх фігурантів політичними в’язнями Кремля.

27 березня 2019 року розпочався однаково для десятків кримськотатарських родин: із наполегливого стуку в двері, або вибивання її. З обсипаних склом дітей, або ввічливого зачитування протоколу на обшук в оселі. Десь силові структури одягали бахіли й намагалися не розбудити стареньких батьків, десь одразу клали людину на підлогу та застібали наручники. Але, фактично. Результатом цієї операції стало те, що більшість тих, до кого приходили з обшуком, другий рік знаходяться за ґратами. Тиждень тому розпочалося розглядання справи по суті. Редакція «Суспільного» підготувала п’ять історій про те, як родини ув’язнених пригадують той ранок. Кожна розповідь з яких, знаходить продовження у наступній. Тому що вони, як і попередні та наступні кейси «Хізб ут-Тахрір», подібні один до одного. Тільки долі людей, які стали фігурантами політично мотивованих справ, різні та кожна з них важлива.

Гульнар Абдулкадирова, дружина Владлена Абдулкадирова говорить, що ранок розпочався з раннього стуку в двері, близько 6 ранку. Коли жінка запитала «хто?», у відповідь вона почула: «ФСБ, відкривайте». Каже, що навіть не встигла перерахувати кількість співробітників силових структур, які зайшли до неї: «вони оббігали всі кімнати і тільки коли зрозуміли, що в будинку окрім мене і дітей нікого немає, почали зачитувати постанову на обшук. Я була сама з трьома малими дітьми під час цього процесу і вийшло так, що весь процес діти спали. Тільки коли вони (прим. співробітники окупаційної ФСБ – ред.) подивилися все і дійшли до дитячої кімнати, тоді я вже їх розбудила. Я не можу сказати, що для доньок це було шоком, тому що на сьогодні, в багатьох їхніх подруг і друзів це все відбулося. Тому мої діти прекрасно знають, що зараз вриваються в будинки люди з автоматами і безпідставно забирають батька».

У Владлена Абдулкадирова три неповнолітні доньки. Наймолодша, Ніаль народилась за декілька днів до арешта батька. Він встиг забрати її та дружину з пологового будинку. Був затриманий 28 березня, наступного дня після масштабної операції, в Ростові-на-Дону. Гульнар, після арешту чоловіка, сказала, що при затриманні його вдарили по голові.

Гульнар із маленькою Ніаль на руках в своєму домі у Строганівці

Сабріє Бекірова одружилась із Акімом Бекіровим за два роки до його арешту. Вона каже, що ніколи не розлучалась із чоловіком так надовго. Говорить, що з обшуком до них в дім прийшли також зранку, чоловік Сабріє був вдома. Його арештували 27 березня, два роки тому. На момент арешта Акіма. Його дружина чекала другу дитину. Хлопчик Сайфуллах народився після того, як його батько потрапив у СІЗО. «Перед обшуком в нас одразу забрали всю техніку. Не дали зателефонувати адвокатові. Коли моєму чоловікові зачитували постанову на обшук і його арешт, Акім відмовився його підписувати без адвоката. На що слідчий заявив йому, що тут адвоката не буде. Силовики копирсалися в паперах, які були складені біля пічки, уважно передивлялися всю літературу».

Після серії обшуків, адвокати арештований неодноразово говорили про підкинуту літературу релігійного характеру під час обшуків. В деяких випадках, ці слів захисників, співробітники ФСБ «знаходили» не просто нові книжки, а книжки в поліетиленовій упаковці.

Сабріє Бекірова

В одного з 25 арештований політв’язнів, Яшара Муєдінова восьмеро дітей, шестеро з яких – неповнолітні. Його дружина, Наілє пригадує, що йому дали попрощатися з усіма, коли виводили Яшара після обшуку в їхньому домі. «вони різко сказали, мовляв підіймайся і поїхали. Я, навіть, не встигла зреагувати. Чоловік попросив попрощатися з дітьми, обіймав кожного по черзі, старшому синові, на той момент йому було 12, шепотів, що тепер він – головний у родині. Просив слухати мене. Коли його вивели з будинку, я подивилася на дітей і всі вони плакали. Молодші плачуть вечорами, старші діти заспокоюють їх тим, що малюють з ними щовечора листівки і пишуть листи для батька».

Яшар Муєдінов до арешту працював будівельником, а у вільний від роботи час, займався активістською діяльністю: відвідував суди, збирав передачі для заарештованих раніше кримських татар, мусульман. Дружина каже, що судячи з того, скільки часу він приділяв волонтерству і допомозі, саме це й було його основною діяльністю. Серед усіх затриманих 27 березня – більшість це саме активісти об’єднання «Кримська солідарність», а також громадянські журналісти на правозахисники, які до арешту самі захищали людей в судах.

Молодша донька Муєдінова, намалювала динозавра батькові в СІЗО

Дружина Ерфана Османова, Акіме намагається відкрити кейс із музичним інструментом чоловіка. Османом – музикант за освітою, до арешту грав на трубі, був музикантом на святах, в тому числі і на дитячих, які влаштовували для дітей політв’язнів. «З початку 2014 року, спостерігаючи за обшуками у мусульман в Криму. Ми, авжеж, розуміли, що рано чи пізно це горе торкнеться і нас. В нас із чоловіком велися розмови про те, що це може торкнутися нашої родини і чоловік постійно говорив, що я маю залишатися сильною, щоб не сталося і виховувати дітей». В родині Османових, четверо неповнолітніх хлопчиків. Акіме каже, що найважчими були перші хвилини обшуку: ФСБ з’явилася на порозі їхнього будинку до 5 ранку. Коли в них тривав обшук, Осман постійно дивився у вікно і бачив, що на вулиці нема нікого з людей, які б його підтримали: «насправді, в нас просто забрали телефони одразу, а було так рано, що ніхто навіть не знав, що в нас був обшук», – розповідає Акіме.

Акіме Османова з синами

Наприкінці обшуку в будинку Шабана Умерова, його дружина, Зарема спитала в слідчого куди відвезуть її чоловіка. «Я просто, знаючи про історії, які відбувалися в Криму, коли люди пропадали, хвилюючись за чоловіка спитала, ви його в Сімферополь везете? На що слідчий із посмішкою відповів, мовляв, а ви що, в Москву хочете?». За два тижні до арешту, Шабан Умеров помічав підозрілі, на його погляд, автівки, які змінювалися й незнайомих людей в цивільному біля будинку. Умерову 51 рік. Ще до моменту його затримання, він мав низку захворювань. Турбували болі в спині та високий тиск. Після затримання, його стан здоров'я погіршився. Неодноразово скаржився, що належна медична допомога йому не надається.

Діти Умерова: син Абдульазиз і донька Мадіна читають лист від батька