Депортація кримськотатарського народу: 78 річниця

Анастасія Діденко
·
10:15, 18 травня
Депортація кримськотатарського народу: 78 річниця
Джерело фото: Суспільне Крим

Кримські татари успішно боролися проти нацистської Німеччини у лавах Радянської армії. Проте кримських татар необґрунтовано звинуватили у підтримці фашистів і під цим надуманим приводом ухвалили рішення про депортацію. Офіційною причиною насильницького переселення кримчан стало звинувачення всього кримськотатарського народу в державній зраді і колабораціонізмі – співпраці з нацистськими окупантами.

18-20 травня 1944 року бійці НКВС за наказом з Москви зігнали до залізничних вагонів майже все кримськотатарське населення Криму і відправили в бік Узбекистану 70-ма ешелонами.

Після створення СРСР у 1922 році Москва визнала кримських татар корінним населенням Кримської АРСР в межах політики коренізації та навіть дозволила у 1920-х роках розвивати свою культуру. В Криму були кримськотатарські газети, журнали, освітні заклади, працювали музеї, бібліотеки і театри. Кримськотатарська мова, разом з російською, була офіційною мовою автономії. Нею користувалися понад 140 сільських рад.

Однак вже у 1930-х радянська політика щодо татар, як і щодо інших національностей СРСР, стала репресивною. Спочатку почалось розкуркулення і виселення татар на північ Росії і за Урал, а згодом насильницька колективізація і Голодомор 1932-33 років.

Подібні дії радянської машини наштовхнули багатьох кримських татар постати проти терористичної влади СРСР.

Основна фаза насильного переселення відбувалась протягом трьох діб, почавшись удосвіта 18 травня 1944 року і закінчившись о 16:00 20 травня. З Криму депортували 238 500 людей.

До операції було залучено 32 тисячі співробітників НКВС.

Депортованим давалося на збори від кількох хвилин до півгодини, дозволялося брати з собою особисті речі, посуду, побутовий інвентар і провізію в розрахунку до 500 кг на родину. Насправді вдавалося зібрати в середньому 20–30 кілограмів речей та продуктів, абсолютна більшість майна залишалася і була конфіскована державою.

Під час переїзду загинули близько 8 000 людей, більшість з яких - діти і літні люди. Найпоширеніші причини смерті – спрага і тиф. Деякі люди, не витримавши страждань, сходили з розуму.

Все майно, що залишилося в Криму після татар, держава присвоїла собі.

«Сьогодні російські історики трактують часто те, що серед кримських татар та українців були колаборани. Але вони забувають вказати на тому, що люди опинились у ситуації, де намагались знайти менше зло: що режим Сталіна, що режим Гітлера - неприйнятний для кримських татар та українців. Малий відсоток, який пішов на співпрацю з німцями, не може бути осуджений, адже люди були проти радянської влади», – розповіла до Суспільне Крим історик Гульнара Абдулаєва.

За різними джерелами, в антирадянських бойових загонах, сформованих німецькою владою, служили від 9 000 до 20 000 кримських татар. Дехто прагнув захистити свої села від радянських партизанів, які, за свідченням самих татар, часто переслідували їх за національною ознакою.


Джерело: Суспільне Крим

Інші татари долучилися до німецьких загонів через те, що потрапили в полон до нацистів і хотіли полегшити нелюдські умови перебування в таборах для військовополонених у Сімферополі і Миколаєві.

Водночас 15% дорослого чоловічого кримськотатарського населення воювали на боці Червоної армії. Під час депортації їх демобілізували і відправили в трудові табори Сибіру й Уралу.

У травні 1944-го більшість з тих, хто служив у німецьких загонах, відступили до Німеччини. Під депортацію підпали переважно їхні жінки й діти, що лишилися на півострові.

Через брак чистої води, погану гігієну і відсутність медичної допомоги серед депортованих поширювалися малярія, жовта лихоманка, дизентерія та інші хвороби. Більшість не мали природного імунітету проти багатьох місцевих недуг.

Переважну більшість кримських татар перевезли до так званих спецпоселень – оточених воєнізованою охороною, блокпостами і огороджених колючим дротом територій, які скоріше нагадували трудові табори, а не поселення мирних людей. Приїжджі були дешевою робочою силою і їх використовували для праці в колгоспах, радгоспах і на промислових підприємствах.

4 липня 1944 року, НКВС офіційно поінформував Сталіна про те, що спецоперація «переселення кримських татар» завершена.

14 липня 1944 року до Криму дозволили переселитися 51 тисячі людей, переважно росіян. Їм надали для проживання опустілі оселі кримських татар.

«Повернення до часів тотального терору - сутність Росії. Це справжні крадії, які захоплюють чужі території, а потім депортують звідти національні групи та завозять таких самих загарбників, яких виховали на своїй землі. Потім ця бидлота вважає, що це їхні міста та села й намагається змінити культуру, історичну пам’ять - знищити важливий аспект нашої Батьківщини. Далі народжують дітей, яких виховують в тому же дусі, а згодом починають кричати, що це їхній «русский мир», а ми вороги. Така ситуація прослідковується останні 100 років. Як в Криму, так і загалом в Україні», – зазначає заступник голови Меджлісу кримськотатарського народу Ахтем Чийгоз.

Цікаво, що сьогоднішня російська влада навіть не намагається змінити впливи методу на тих, хто не збирається скоритися, і в абсолютній точності повторює кроки НКВС та штучно створює умови для переміщення українців до Росії.

«Для нас це депортація, а не просто вивезення людей. Часто українцям доводиться сидіти у підвалах, їх морять голодом – це доведений факт, бо я спілкуюсь і з українцями, які вимушено залишились на окупованій території. Окупанти роблять все, щоб люди  ухвалили рішення переїхати до РФ», - стверджує міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба.

Він також додав, що представник національного центру управління оборони РФ сам зазначив факт перебування понад мільйону депортованих українців на території Росії. Плюс він повідомив, що вивезення людей здійснюється без погодження з Україною. Таким чином, Росія визнає, що з їхнього боку відбувається  депортація.

«Депортація - цілковите переслідування через політичні погляди. Коли розкрились секретні матеріали стосовно геноциду кримськотатарського народу, стало відомо, що українців також збирались депортувати. Але враховуючи те, що українців було більше мільйону, а кримських татар - близько 300 000, корінний кримськотатарський народ депортувати було легше. Варто врахувати й те, що у ті часи переважна більшість кримськотатарських чоловіків брали участь у Великій Вітчизняній війні», – повідомила телеведуча кримськотатарського походження Гульнара Абдулаєва.

У 1948 році Москва визнала кримських татар довічними переселенцями. Тих, хто без дозволу НКВД виходив за межі свого спецпоселення, наприклад, щоб провідати родичів, наражалися на небезпеку 20-річного ув'язнення.

Відомо, що ще до депортації кримськотатарського народу пропаганда розпалювала серед місцевих жителів ненависть до кримських татар, тавруючи їх як зрадників і ворогів народу.

Історик Ґрета Лінн Углінґ писала, що узбекам розповідали, як до них їдуть «циклопи» й «канібали», і радили триматися подалі від прибульців. Після депортації деякі місцеві жителі обмацували голови приїжджим, щоб перевірити, чи на них не ростуть роги.

Вже згодом корінне населення зрозуміло, що кримські татари мають таку ж віру, як і самі узбеки, що неймовірно їх здивувало.

Діти переселенців могли отримати освіту російською або узбецькою мовою, але не кримськотатарською. До 1957 року були заборонені будь-які публікації рідною мовою. З Великої радянської енциклопедії спеціально вилучили статтю про кримських татар, а з часом заборонили й саму національність вписувати у паспорт.

Протягом 1950-х і 1960-х років татари боролися за своє право повернутися на історичну Батьківщину, в тому числі за допомогою демонстрацій в узбецьких містах. У 1968 році приводом однієї з таких акцій став день народження Леніна. Влада відповіла силою і розігнала мітинг.


Джерело: Суспільне Крим

Політичні акції кримських татар привели до ще одного політичного успіху. 5 вересня 1967 року Президія Верховної Ради СРСР видала Указ «Про громадян татарської національності, які проживали в Криму», який скасовував звинувачення в зраді кримських татар, проте проголошував нібито повне укорінення кримських татар в Узбекистані.

Поступово кримським татарам вдалося домогтися розширення своїх прав. Проте неформальна, але від цього не менш сувора заборона на їхнє повернення до Криму, діяла аж до 1989 року.

«Важливо, що ми не втратили свою історичну пам’ять, завжди боремося за свою Батьківщину, чітко розуміємо хто ми, якого походження, ментальності. Ця історична пам’ять допомагає нам перемагати бандитську імперію під назвою - Росія», –  сказав для Суспільне Крим український кримськотатарський політик Ахтем Чийгоз.

Новим викликом для кримських татар стала окупація Криму Росією в березні 2014 року. Дехто з них під тиском переслідувань покинув півострів. Іншим російська влада сама заборонила в'їзд на півострів, в тому числі лідерам цього народу Мустафі Джемілєву і Рефату Чубарову.

«Зараз українці розуміють, що відбувалось в Криму у 2014 році. Коли раніше хтось говорив, що мова не має значення, винен лише Путін, а віра у нас спільна – кримські татари постійно кричали, що така позиція - небезпечна. Росія - ворог, який намагається знищити принципи гідності та самоповаги один до одного», – сказав Чийгоз.

Він також додав, що має сподівання на швидке досягнення спільної мети кримських татар, українців та усього світу, щоб  нарешті знищити «тюрму народів».

«Триває боротьба не тільки за свій народ, а й за вільний світ в цілому», – зауважив політик.

Більшість дослідників вважає, що депортація кримських татар відповідає визначенню геноциду, прийнятому в ООН. Вони стверджують, що радянський уряд мав за мету знищити кримський народ як етнічну групу.

«Сьогоднішня Росія та її спадкоємці засвоїли уроки минулого й тільки починають розкручувати цю машину. Сучасні росіяни отримали у спадок та «покращили» методи, які були у їхніх дідусів, що працювали в НКВС. Важко знайти різницю між представниками Держдуми та НКВД, адже дії й накази абсолютно однакові», – вважає історик Гульнара Абдулаєва.

Вона наголошує на тому, що такі сторінки історії неможливо забути, адже поруч з нами є сусід, дії якого налаштовані на те, щоб знищити кримськотатарський та український народ.

«У кримських татар прийнято, що новонароджене маля вже знає історію свого народу. Немає жодної кримськотатарської сім’ї, яка б не зазнала депортації. Історія передається з молоком матері. Наші діти повинні відмінно знати, що відбулось 18 травня 1944 року. Ніколи не можна забувати ці події. Це пам’ять про людей, які загинули під час депортації. Ми знаємо, що це був справжній геноцид кримськотатарського народу, загинуло 46,2% від всього населення. Важливо завжди говорити зі своїми нащадками про трагедію власного народу», – резюмувала телеведуча кримськотатарського походження Гульнара Абдулаєва.

Читайте нас у Telegram