Всі розуміли, що чесність та об'єктивність — це не ті критерії журналістики, які цінуватиме влада Криму. Так, після проведення «кримського референдуму» більшість незалежних кримських медіа переїхали до столиці України, де дотепер продовжують висвітлювати події на півострові, але вже дистанційно.

Микола Семена

У квітні 2016 року відбулася серія обшуків та вилучення техніки у незалежних журналістів з Ялти, Сімферополя та Севастополя, після чого більшість з них під тиском також залишили півостровів. Рейди відбувалися в межах розслідування кримінальної справи проти позаштатного кореспондента проєкту "Радіо Свобода" "Крим.Реалії" Миколи Семени, який на той час вже перебував під слідством.

Журналіст, якого засудили на півострові, і який нині виїхав до Києва Микола Семена розповів для «ZMINA», що "влада" в окупованому Криму докладала і докладає масу зусиль, щоб знищити вільну журналістику.

Джерело: ZMINA

Ветеран кримської журналістики Микола Семена залишився після окупації в Криму і писав для проєкту "Радіо Свобода" “Крим. Реалії”. Його арештували 22 вересня 2017 року, журналіст отримав два з половиною роки позбавлення волі умовно і три роки заборони на професійну діяльність.

За ним негласно стежили рік. Прислали навіть двох, які вдавали з себе працівників комп'ютерної фірми, яка надає інтернет. І під цим приводом залізли в комп'ютер. Потім виявилося, що все, що він писав, читали в ФСБ. Про це журналіст дізнався під час допитів та коли читав матеріали справи.

«Вони з самого початку переслідували професійних журналістів. Чимало ЗМІ, які не погоджувалися з анексією, зазнали переслідувань і мусили переїхати о Києва. На їхнє місце прийшли громадянські журналісти. Тобто, не професіонали. Проте вони збирали й передавали до вільних ЗМІ за межами Криму важливу інформацію. З ними теж боролися. І тепер намагаються зачистити другу хвилю громадянської журналістики», - сказав журналіст.

За 8 років окупації Криму російській владі фактично вдалося знищити незалежну кримську журналістику, а її залишки загнати у підпілля. Разом з тим, усі ці роки окупаційні працівники ФСБ не втомлюються вигадувати різні способи обмеження доступу на півострів українським журналістам та продовжують ініціюювати для них нові кримінальні справи.

Олександра Єфименко

Журналістка Олександра Єфименко розповіла Суспільному Крим про можливе переслідування її російською поліцією в окупованому Криму.

«У 2019 році я їхала на зйомку в Сімферополі. До мене просто підійшли особи в громадянському одязі, представились як міграційна служба та попросили пройти з ними. На моє питання про відмову піти з ними, вони відповіли, що змушені будуть зробити примусовий привід і це буде додаткова причина для відкриття адміністративної справи», - поділилася журналістка.

Єфименко додала, що вона погодилася з ними пройти, але попросила дати їй можливість повідомити її адвокату про цю ситуацію, адже без нього спілкуватись не буде, на що отримала згоду.

«Головна претензія до мене полягала в тому, що мене підозрювали у незаконній професійній діяльністі. Мені довелося їм пояснити, що я працюю цілком законно, адже маю акредитацію в одному з російських ЗМІ, а відсутність мого російського паспорту тоді не мала жодної ролі. Я мала кримську реєстрацію і мала повні права, щоб працювати на території тимчасово окупованого півострова», – наголосила вона.

За її словами,розмова у відділку тривала протягом трьох годин. Адвокат приїхав в процесі, але його довго не пускали.

«Десь через три години я вийшла з відділку, на мене не було складено жодного протоколу, не було заведено жодної справи, просто дали свої роз’яснення. Після цього я поїхала на зйомку. В принципі, до 2021 року,  таких серйозних проблем, працюючи на територї Криму - я не мала», – пригадала журналістка.

Єфименко згадала, що були такі робочі моменти, коли помічала за собою якесь зовнішнє спостереження, яке дуже швидко зникало.

Вона пояснила, що всі незалежні журналісти, активісти та правозахисники, які працюють з такими чутливими темами: політичне переслідування та порушення прав людини - абсолютно спокійно до цього відносяться.

Нещодавно на своїй сторінці у Facebook Єфіменко повідомила про переслідування у її останньому відрядженні до окупованого півострова.

Джерело: Олександра Єфіменко

«Моє останнє відрядження до Криму тривало з вересня по листопад. Через тиждень, після заїзду на півострів, коли я відкрила вранці хвіртку власного будинку, мені під ноги випали дві червоні штучні гвоздики із чорною стрічкою. Тоді я вирішила, залишитися і доопрацювати, чудово розуміючи, що це досить серйозне попередження, на мій погляд.Після повернення до Києва, наприкінці грудня 2021 року, мені зателефонували та розповіли, що у місці, де я зупинялася під час тієї ж поїздки, була «поліція». Прийшли, назвали моє ім'я, розпитували інформацію про мене», - написала Олександра Єфименко.

За її словами, хто все це влаштовує, фактично позбавляє Єфименко повноцінного права на професію і «заганяють у своєрідну самоцензуру». Вона давно чекала чогось подібного та не особливо здивувалася.

«Я працюю в Криму кореспондентом чотири роки, з листопада 2017 року. І вперше за цей час, я прийняла рішення, що мені потрібно зупинитися. Мої поїздки на півострів відтепер, з дуже великою ймовірністю, будуть приносити не користь та якісну роботу, а проблеми мені та, найголовніше, моєму оточенню. На мій погляд, це безвідповідально.

Тому до Криму я не поїду до кращих часів. Але це зовсім не означає, що я залишу цю тему. Це означає лише те, що мені просто потрібно постаратися пристосуватися до нової реальності. Рішення мені далося, м'яко кажучи, непросте», - поінформувала журналістка.

Вона додала, що не вважає цю ситуацію приводом для зупинення її професійної діяльності. Олександра Єфименко продовжуватиме працювати, але в інакшому форматі.

Переслідування та залякування, які тягнуть за собою виїзд незалежних журналістів з Криму, стали певною стратегією окупантів не лише в створенні інформаційного вакууму, але й у веденні інформаційної війни за свідомість кримчан.

Тарас Ібрагімов

«Я почав працювати в Криму у 2015 році. Відразу кореспондентом, який висвітлює політичні переслідування на півострові, репресії щодо кримських татар та українців, що висловлюють незгоду з анексією Криму та з тими наративами, які нав’язувала Росія на територї півострова. Здебільшого, моя робота полягала в тому, що я відвідував судові засідання, описував все, що бачив в новинах/репортажах та знімав відео. Так тривало до 2020 року. Протягом п’яти років мене неодноразово затримували "співробітники ФСБ". Неодноразово мене доставляли до відділку "поліції" та "центру протидії екстремізму".

Мені всіляку натякали на те, що моя робота є небажаною в Криму, що я висвітлюю репресії до кримських татар не в тому фокусі, яку б хотіли бачити російські силовики. Я всеодно продовжував їздити на зйомки і так тривало до певного моменту. Все закінчилось у січні 2020-го року, коли мені заборонили в’їзд на 34 роки до Криму та на територію Російської Федерації», - розповів Суспільному Крим позаштатний кореспондент «Крим.Реалії» Тарас Ібрагімов.

За 4 роки у нього було більше десяти поїздок на півострів – завжди, через Новоолексіївку й контрольно-пропускний пункт «Чонгар». На думку Ібрагімова, причиною заборони на в’їзд стала «взаємна неприязнь із ФСБ».

Джерело: lvivmediaforum.com

За словами журналіста, офіційним поясненням був «звичайний папірець», у якому написано про заборону в’їзду за законом РФ від 1996 року, а в усній бесіді окупаційний ФСБшник «непрямо підтвердив причину».

Він додав, що самого допиту не було, бо росіяни знали, хто він.

Ібрагімов розповів, що в Криму спочатку писав на загальні теми, а потім поїхав на півострів із правозахисною місією – був під судом у справі Ахтема Чийгоза й став писати про суди й справи інших політв’язнів:  Миколи Семени, Ільмі Умерова, Едема Бекірова.

«Силовики зробили те, що хотіли. Вони витіснили незалежного журналіста з півострова. Ця доля спіткала всіх моїх кримських колег: Альону Савчук, Аліну Смутко, Сашу Єфіменко. Всі журналісти, хто висвітлював репресії на території окупованого півострова та працювали безпосередньо в Криму – не можуть зараз приїхати до Криму, адже розуміють, що їх всіх очікує доля Владислава Єсипенка» – зауважив Тарас Ібрагімов.

Владислав Єсипенко

Нагадаємо, 16 березня 2021 року стало відомо про затримання в Криму окупаційним ФСБ українця Владислава Єсипенко. Він виявився журналістом "Радіо Свобода".

Як стверджують в окупаційній ФСБ, Єсипенко «здійснював фото і відеофіксацію місцевості, об'єктів життєзабезпечення і місць масового перебування людей на території Криму».

«З метою виключення проведення Єсипенком В.Л. підривних акцій в інтересах українських спецслужб, він був затриманий, а під час обстеження його особистого автомобіля виявлено та вилучено предмет із зовнішніми ознаками саморобного вибухового пристрою», – повідомили у "ФСБ".

Також 18 березня окупаційний телеканал «Крим 24» випустив інтерв’ю з Владиславом. З ним спілкувався генпродюсер телеканалу Олег Крючков. На відео, опублікованому на сайті «Крим 24» Єсипенко підтверджує, що знімав на півострові для проєкту Крим.Реалії, і сказав, що нібито дублював відзняте відео українським спецслужбам.

Фізіогноміст Тетяна Ларіна в коментарі Суспільне Крим сказала, що в інтерв‘ю окупантів затриманого журналіста Владислава Єсипенка змусили зізнатися силою.

Джерело: Цензор.НЕТ

«На 40-й секунді відео, яке я дивилася, на питання «з якого приводу його затримали?»,  він відповідає злегка посміхаючись. Часто така реакція виникає у людей, коли вони до інформації яку кажуть, відносяться зневажливо. Тобто, коли у людини реально знаходять щось, або вона намагається щось приховати, то людина буде посміхатися, але намагаючись максимально стримати посмішку. Або буде виникати агресія. Тут же презирство. Це несвідомо і виникає тоді, коли ми говоримо те, що не вважаємо за потрібне говорити», – розповіла Ларіна.

За її словами, Владислав Єсипенко відповідає на всі питання нібито заготовленими фразами і постійно знаходиться в захисній позиції.

Читайте нас у Telegram