День Українського політв'язня: чому важливі дефініції

Олеся Вакуленко
·
11:26, 14 січня
День Українського політв'язня: чому важливі дефініції
Джерело фото: sich-pravo.org

Щороку в Україні 12 січня відзначається День українського політв’язня. Традиція відзначення дня політв’язня запроваджена 1975 року з пропозиції В’ячеслава Чорновола. Дату обрали з огляду на те, що 12-14 січня 1972-го радянська влада провела найбільшу репресивну акцію проти українських дисидентів. На сьогоднішній день, згідно з даними Кримськотатарського ресурсного центру, кількість політв’язнів та переслідуваних окупаційною владою становить 230 людей, 162 з них – представники кримськотатарського народу. 

Більше про цей день та кого вважають політичним в'язнем говорили у програмі “Сьогодні.Головне” з Ескендером Барієвим - членом Меджлісу кримськотатарського народу, головою Кримськотатарського ресурсного центру.

Він наголосив на важливість дефініцій і про кого та якими термінами ми маємо говорити:

Чому виник термін український політв'язень, ще в 1972 році? Тому що це була одна держава, тому що політв'язні мали етнічну ознаку, етнічні українці, які боролися за свободу і незалежність України і яких переслідували в одній державі - у СРСР. Зараз, коли ми говоримо про цю дефініцію в умовах незалежної держави, то краще використовувати “українські дисиденти Радянського Союзу”. Це було би правильніше з точки зору когнітивного аналізу. Виходить, що українські політв'язні - це ті, які переслідуються українською владою і на сучасному етапі, на мій погляд, використовувати цей термін не коректно”.

Кримськотатарський Ресурсний Центр пропонує додати термін “кримські бранці Кремля”, до якого б відносилися: люди, які заарештовані безпосередньо у Криму та люди, які прямо пов'язані з Кримом (жили там до початку окупації або там народились) і, можливо, були заарештовані на території РФ, або ті громадяни України, які були арештовані у Криму. Але і відмовлятися у цілому від дефініції “українські політв'язні” також не варто. На думку Ескендера Барієва, до них можна віднести осіб, які були засуджені в Україні за політичними мотивами, наприклад Юлію Тимошенко або Юрія Луценко.    

У грудні Суспільне Крим розповідало про програму авторів-амбасадорів на підтримку українських в'язнів Кремля #SolidarityWords. Про інші програми та їх ефективність також згадав голова КРЦ: 

Ще у 2017 році КРЦ ініціював кампанію “Хрещений батько”, коли відома особистість, у тому числі політики, депутати Європарламенту,  бере шефство над політичним бранцем і таким чином публічно заявляє, веде комунікації з політичним бранцем і по можливості навідує його в колонії. В грудні 2020 року ми ініціювали кампанію “Депутат, допоможи бранцям Кремля” для того, аби українські політики брали політичне шефство.

За рік при активній роботі з депутатами всіх рівнів є 8 народних депутатів, які взяли шефство над кількома політв’язнями. Володимир Ар'єв взяв шефство одразу над трьома політв'язнями, народна депутатка Соломія Бобровська - над двома, таким чином процес пішов. Далі ініціативу виявило МЗС, свою кампанію вони назвали “Адвокаційне менторство”. До неї підключилися посольства України і на сьогодні шефство взяли кілька міжнародно відомих людей, таких як Френсіс Фукуяма”. 

Як зазначив Ескендер Барієв, можна по-різному називати кампанії, головне, щоб був витриманий один принцип: сприяти тому, аби публічні особистості брали шефство над політичними бранцями.  Але разом з тим, додає він, європейські колеги більше розуміють “патронаж”. І важливим для них є, аби українські депутати також брали участь у таких кампаніях: 

“Чому ми прийшли до місцевих національних кампаній, як депутати Вінницького міського та районних рад взяли шефство, зараз робота йде в Одесі та Запоріжжі. Тому що коли європейські політики турбуються за свою репутацію і вони часто питають “а хто з українських депутатів різних рівнів взяли шефство над політвязнями?”. Ця вся система взаємопов'язана і нам потрібно і надалі, працюючи на міжнародному рівні нам буде легше вже говорити “у цього політв'язня шефство того, друго та іншого”, в тому числі письменників, депутатів і так далі".

Що ж до можливого обміну чи звільнення політв'язнів то на думку члену Меджлісу це може бути одним з варіантів розвитку подій, але він не буде остаточним вирішенням питання з політичними бранцями: 

Сьогодні обговорення України знаходиться на найвищому рівні, цьому присвячена низка зустрічей і перемовин, які проходять. Ми поки що не бачимо домовленостей, але ми бачимо принципові позиції наших союзників. Далі, аби знизити градус, може однією з умов бути обмін або звільнення політв'язнів чи військовополонених. Але ми повинні розуміти, що першопричина - це окупація, і Росія може сьогодні відпустити одних, а завтра захопити інших, як терорист. Нам потрібно постійно про це пам'ятати і нагадувати нашим союзникам що треба боротися з першоджерелом, окупацією”.