Суспільне Крим поспілкувалося з братом Леніє – Азізом Умеровим. Він розповів історію молодшої сестри, яку РФ засудила лише за наявність українського паспорта та відмову в російському.

Читайте також: У Росії понад чотири місяці утримують у заручниках кримську татарку під виглядом адміністративних арештів

Про життя в Києві

— У 2014 році моя сестра закінчувала 10 клас і мама вирішила перевезти її в Київ, щоб вона не отримувала російський паспорт. Увесь цей час вона жила в столиці, закінчила школу, навчалася в Національному технічному університеті України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського» на кафедрі хімічних технологій. Після цього вона багато де працювала й останнім місцем її роботи було – SMM-менеджер бренду жіночого одягу «VOVK».

Про рішення їхати в окупований Крим

— У нашого тата з 2019 року є онкологічне захворювання. 2 грудня йому різко стало зле і його поклали на операцію. Сестра одразу вирішила поїхати доглядати за хворим батьком. Поїхала вона через Туреччину та Грузію, бо намагалася заїхати в окупований Крим, оминаючи лінію фронту. Оскільки вона була єдиною людиною з автобуса, у кого не було російського паспорта, то її почали прискіпливо перевіряти. Під час перевірки службові особи знайшли якусь інформацію на її телефоні та ноутбуці, яка їм не сподобалася. Після цього її почали допитувати ФСБшники. 

Про перші примусові допити представниками ФСБ

— Вони допитували її до пізньої ночі і вже потім «запропонували» у примусовій формі відправитися на таксі в готель, де би вона змогла переночувати, а зранку повернутися до допиту. Сестра не мала можливості відмовитися, адже на той момент у неї вже забрали телефон. Її посеред ночі посадили в таксі, яке вони самі й викликали та вказали адресу призначення. Таксист повіз її по лінії державного кордону, де іноземцям знаходитися заборонено, бо це вважається «режимною зоною» в Росії.

Дорогою її зупинили працівники окупаційної поліції та виписали протокол щодо незаконного перебування в «режимній зоні». Того ж дня, о четвертій ранку, відбулося судове засідання, на якому її оштрафували на 2 тисячі рублів та присудили примусове видворення до РФ. Між Україною та Росією зараз відсутні будь-які дипломатичні відносини. До того ж наша країна знаходиться у стані війни, а тому повернути  її в Україну вони не змогли, бо пояснювали це тим, що відправити треба в країну, звідки людина родом. Її вирішили перемістити в Центр утримання іноземців та осіб без громадянства. 

Про життя Леніє Умерової в Центрі утримання іноземців та осіб без громадянства

— Ми не розуміли, коли її планують випускати. У цей момент телефон вже був вилучений працівниками ФСБ. Тоді вона просиділа там 3 місяці, поки ми з адвокатами намагалися звільнити її. У Верховному суді Республіки Північної Осетії-Аланії 13 березня вдалося отримати рішення на її визволення, але суддя сказав, що ми маємо приїхати до нього, отримати рішення суду і з цим рішенням направитися вже у ІТТ, щоб її визволити. Так мої батьки і зробили, але суд сам направив рішення в ізолятор, де її посеред ночі просто випхали звідти й не дали можливості зателефонувати батькам чи адвокату.

Після того, як за нею зачинилася брама, одразу ж до неї під’їхав автомобіль з чотирма молодиками у цивільному одязі, які наділи їй на голову пакет та повезли в невідомому їй напрямку. Посеред ночі її викинули в місці, де вона зовсім не орієнтувалася. Повністю розгублена Леніє намагалася знайти дорогу або будь-які контакти, які би допомогли зв’язатися з батьками чи адвокатом. Але на той момент під’їхав наряд поліції й під вигаданим приводом щодо того, що вона начебто не надала документи для підтвердження її особистості – виписали протокол про «непокору законним умовам працівникам правоохоронних органів». 

Про протиправні адмінпротоколи 

— Наступного дня, в день її народження, 14 березня, суд присудив їй 15 діб арешту. Вони мали би закінчитися 27 березня, але 25 березня їй виписали ще один протокол за те, що вона нібито у розмові з батьками відмовилася повернути телефон адміністрації закладу. Їй дали ще один термін - 15 діб. Але коли цей термін закінчувався, то їй виписали ще один протокол за те, що вона нібито відмовилася виходити з конвойної машини під час етапування з Беслану до Владикавказу. Є інформація, що в тому ізоляторі вона сиділа сама, як єдина затримана.

Щодо мого суб’єктивного бачення всієї цієї ситуація, то ця російська репресивна машина намагається за будь-яку ціну її там затримати, з метою фальсифікації кримінальної справи, яка, я вважаю, є неминучою в подальшому. І все це через відмову отримувати російський паспорт.