Як повідомляє Центр прав людини ZMINA, який є одним з організаторів кампанії, у в’язницях чи під домашнім арештом у Росії та на окупованому півострові з політичних мотивів перебувають 127 українських громадян, з них 89 – кримські татари. Про програму і перші результати говорили у “Темі дня” з Надією Добрянською - керівницею проєктів Центру прав людини ZMINA та Андрієм Курковим - українським письменником, журналістом, сценаристом. 

Надія Добрянська розповіла, що мета цього проєкту - зробити максимально видимими історії всіх українських політв'язнів. Історії саме журналістів, а також колишнього журналіста, нинішнього першого заступника голови Меджлісу кримськотатарського народу обрали не випадково: 

“Засновниками організації ПЕН є письменники, поети і журналістики, і тому серед всіх політв'язнів були обрані саме ті, з якими у солідарність змогли би виступити письменники і журналісти. Ми обрали працювати з історіями саме тих політв'язнів які є журналістами, із них більшість є громадянськими журналістами. Загалом їх 12 чоловік це десять кримськотатарських громадянських журналістів і один журналіст-фрілансер "Радіо Свобода", а також експерт Олексій Бесарабов. Також ми працюємо з історіює Нарімана Джелялова, який не є журналістом зараз, але був ним у минулому”.

До потенційних амбасадорів зверталися, аби поєднати зусилля відомих письменників та журналістів, які мають широку аудиторію. Про тих, хто не відгукнувся на таку пропозицію, керівник проєктів вирішила не говорити. 13 людей, які стали представниками незаконно ув'язнених, за словами Добрянської, мають виступати голосом політв'язнів, закликати їх звільнити, звертатися до міжнародних організацій та широкого загалу.

Які заходи вживати в рамках кампанії, вирішуватимуть самі амбасадори в залежності від рівня завантаженості та власних можливостей. Є вже і певні результати дій амбасадорів:  

“Ми спостерігали за реакцією на наші публікації про запуск проєкту у соцмережах, ми бачимо що вже є відгук. Наприклад, пан Мирослав Маринович дуже швидко опублікував статтю про Сервера Мустафаєва, амбасадором якого він є. Я вважаю, що це хороший результат, бо ми не відкладаємо, ми вже почали роботу”.

У свою чергу, розповів про свій досвід амбасадорства Андрій Курков - український письменник, журналіст, сценарист. Він представляє заступника Меджлісу кримськотатарського народу, ув'язненого окупантами Нарімана Джелялова, колишнього журналіста.

"Коли до мене звернулися і запропонували взяти участь, я одразу погодився. Тому що це нормальна практика для публічних людей, письменників та журналістів - представляти інтереси незаконно ув'язнених колег, творчих людей, людей, які борються за право говорити правду. І Наріман - у мене особисте ставлення до нього, я дуже поважаю його за мужність і за те, що він в принципі знав, на який ризик він йде, коли він їхав до Києва на саміт Кримської платформи і він знав, що його очікує, коли він повернеться. В принципі, це самопожертва, але це не означає, що ми повинні спокійно дивитися, як люди жертвують собою заради правди, заради своєї батьківщини”.

Він зазначив, що один із інструментів нагадувати світу про Нарімана Джелялова - це регулярно публікувати пости про останні події, останні новини з його справи. Проте реакція на такі повідомлення є не завжди:    

“Мене завжди засмучує реакція аудиторії соцмереж на серйозну тематику. В принципі, будь-яке кошеня провокує сотні лайків, але будь-який пост про порушення прав людини, він генерує набагато менший інтерес або нагато меншу реакцію. Але це не означає, що його не треба робити. Дуже багато людей не знають, як реагувати на таку інформацію”.

Найкраща реакції на такі пости, на думку Андрія Куркова, така: 

“Це репост, щоби була вірусна реакція, щоби ці пости постійно перепощувалися, щоби з’являлися переклади на інші мови, щоби за кордоном їх перепощували, щоби це доходило до очей іноземних політиків і борців за права людини, щоби наші проблеми ставали їх проблемами теж. Немає зараз окремо взятої України, є Україна у контексті демократичної Європи, демократичного світу. Світу, у якого найперше, найголовніше - це людські цінності, це права людини, це цінності демократії”.

Найголовнішою метою письменник назвав звільнення усіх незаконно затриманих та незаконно ув'язнених громадян України: 

“Пам'ятаю, як кілька років ми організовували і брали участь в акціях, де вимагали звільнення Олега Сенцова та інших наших в'язнів з російських тюрем. Для нас головна мета - це звільнення Нарімана Джелялова і його побратимів, і українських кримськотатарських журналістів і не тільки журналістів. Це головна мета. Скільки пройде часу перед тим, як ця мета здійсниться, я не знаю, але головне - не зупинятися і просто зробити це частиною свого життєвого ритму”.